Відмінності між версіями «Гарний парубок (грецька народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показані 6 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Дивним-давно жив собі добрий, роботящий селянин із жінкою й сином. Та сталося так, що селянин занедужав і вже не міг працювати. Ніде було взяти грошей. Пішла селянинова жінка до сусіда — чоловіка багатого, але злого й немилосердного на вдачу.
+
Дивним-давно жив собі добрий, роботящий [[селянин]] із жінкою й сином. Та сталося так, що селянин занедужав і вже не міг працювати. Ніде було взяти грошей. Пішла селянинова жінка до [[сусід]]а — чоловіка багатого, але злого й немилосердного на вдачу.
  
— Я дам вам грошей, тільки з умовою,— каже багатій.
+
— Я дам вам грошей, тільки з умовою,— каже [[багатій]].
  
 
— З якою?
 
— З якою?
Рядок 7: Рядок 7:
 
— Я вам — гроші, а ви мені — дім і город.
 
— Я вам — гроші, а ви мені — дім і город.
  
Жінка гірко заплакала.
+
[[Жінка]] гірко заплакала.
  
— А коли підросте ваш син,— вів далі багатій,— хай іде до мене в найми. Ну, то бери мерщій гроші, поки я не передумав!
+
— А коли підросте ваш [[син]],— вів далі багатій,— хай іде до мене в найми. Ну, то бери мерщій гроші, поки я не передумав!
  
Що робити біднякам? Продали вони багатієві дім та город...
+
Що робити [[бідняк]]ам? Продали вони багатієві дім та город...
  
 
Але грошей вистачило ненадовго.
 
Але грошей вистачило ненадовго.
  
Якось уранці каже бідний селянин багатому сусідові:
+
Якось уранці каже бідний [[селянин]] багатому сусідові:
  
 
— Ми домовлялися, що, коли виросте мій син, ти забереш його до себе.
 
— Ми домовлялися, що, коли виросте мій син, ти забереш його до себе.
Рядок 35: Рядок 35:
 
Схопив він дерево за стовбур, сіпнув і вирвав його з корінням.
 
Схопив він дерево за стовбур, сіпнув і вирвав його з корінням.
  
— Гарний парубок! — вигукнув багатій.— Я його беру.
+
— Гарний [[парубок]]! — вигукнув багатій.— Я його беру.
  
 
Другого дня він послав парубка в поле косити траву. Але це для Ламброса була не робота, а забава. Викосив він траву та й пішов обідати Наймичка поставила на стіл горщик картоплі, миску риби. Сама ж пішла кликати інших робітників до столу.
 
Другого дня він послав парубка в поле косити траву. Але це для Ламброса була не робота, а забава. Викосив він траву та й пішов обідати Наймичка поставила на стіл горщик картоплі, миску риби. Сама ж пішла кликати інших робітників до столу.
Рядок 41: Рядок 41:
 
А Ламброс тим часом умолов дві хлібини й виїв усе, що було в горщику та мисці. Дізнався про це хазяїн, розсердився й нагримав на Ламброса. Потім послав його обмолочувати жито. Парубок відламав добру гілляку і так уперіщив нею по снопах, що все зерно відразу осипалося. Хазяїн радіє — гарного має наймита. Та коли Ламброс пішов вечеряти, йому нічого не подали.
 
А Ламброс тим часом умолов дві хлібини й виїв усе, що було в горщику та мисці. Дізнався про це хазяїн, розсердився й нагримав на Ламброса. Потім послав його обмолочувати жито. Парубок відламав добру гілляку і так уперіщив нею по снопах, що все зерно відразу осипалося. Хазяїн радіє — гарного має наймита. Та коли Ламброс пішов вечеряти, йому нічого не подали.
  
— Ти з’їв в обід харчів за чотири душі,— сказав хазяїн.
+
— Ти з’їв в обід харчів за чотири душі,— сказав [[хазяїн]].
  
 
— Але ж я робив за чотирнадцятьох,— відповів Ламброс.— Я хочу їсти!
 
— Але ж я робив за чотирнадцятьох,— відповів Ламброс.— Я хочу їсти!
Рядок 73: Рядок 73:
 
І зажили вони втрьох, горя не знаючи.
 
І зажили вони втрьох, горя не знаючи.
  
Минув місяць. Якось уранці сиділи вони в дворі. Коли бачать — щось падає з неба. А то був хазяїн. Так і гепнувся б посеред двору, та, на щастя, приземлився на копицю сіна.
+
Минув місяць. Якось уранці сиділи вони в дворі. Коли бачать — щось падає з неба. А то був [[хазяїн]]. Так і гепнувся б посеред двору, та, на щастя, приземлився на копицю сіна.
  
— Ласкаво просимо,— обізвався Ламброс.— Сідайте попоїжте, бо ж, мабуть, добряче зголодніли! А потім забирайте своє сіно, кукурудзу, виноград. Ви вторгуєте більше, ніж дали колись моєму хворому батькові. Тож забирайтеся звідси.
+
— Ласкаво просимо,— обізвався Ламброс.— Сідайте попоїжте, бо ж, мабуть, добряче зголодніли! А потім забирайте своє сіно, кукурудзу, виноград. Ви вторгуєте більше, ніж дали колись моєму хворому [[батько]]ві. Тож забирайтеся звідси.
  
Скупий чоловік зібрав свої пожитки і пішов геть, а Ламброс залишився жити з батьками в його будинку.
+
Скупий [[чоловік]] зібрав свої пожитки і пішов геть, а Ламброс залишився жити з батьками в його будинку.
  
 
{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 
{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 
{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
 
{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
 +
{{Казка про батьків та дітей}}
 +
{{Казка про бідняка}}
 +
{{Казка про багатого}}

Поточна версія на 08:36, 9 вересня 2013

Дивним-давно жив собі добрий, роботящий селянин із жінкою й сином. Та сталося так, що селянин занедужав і вже не міг працювати. Ніде було взяти грошей. Пішла селянинова жінка до сусіда — чоловіка багатого, але злого й немилосердного на вдачу.

— Я дам вам грошей, тільки з умовою,— каже багатій.

— З якою?

— Я вам — гроші, а ви мені — дім і город.

Жінка гірко заплакала.

— А коли підросте ваш син,— вів далі багатій,— хай іде до мене в найми. Ну, то бери мерщій гроші, поки я не передумав!

Що робити біднякам? Продали вони багатієві дім та город...

Але грошей вистачило ненадовго.

Якось уранці каже бідний селянин багатому сусідові:

— Ми домовлялися, що, коли виросте мій син, ти забереш його до себе.

— Заберу, якщо він здоровий та дужий.

— Завтра я приведу його до тебе, і ти сам побачиш, який він здоровий та дужий.

Другого дня привів селянин сина до багатія.

— Як тебе звати? — спитав той.

— Ламброс.

— Бачиш он те височенне дерево? Чи можеш ти вирвати його з корінням?

— Можу,— впевнено відповів парубок.

Схопив він дерево за стовбур, сіпнув і вирвав його з корінням.

— Гарний парубок! — вигукнув багатій.— Я його беру.

Другого дня він послав парубка в поле косити траву. Але це для Ламброса була не робота, а забава. Викосив він траву та й пішов обідати Наймичка поставила на стіл горщик картоплі, миску риби. Сама ж пішла кликати інших робітників до столу.

А Ламброс тим часом умолов дві хлібини й виїв усе, що було в горщику та мисці. Дізнався про це хазяїн, розсердився й нагримав на Ламброса. Потім послав його обмолочувати жито. Парубок відламав добру гілляку і так уперіщив нею по снопах, що все зерно відразу осипалося. Хазяїн радіє — гарного має наймита. Та коли Ламброс пішов вечеряти, йому нічого не подали.

— Ти з’їв в обід харчів за чотири душі,— сказав хазяїн.

— Але ж я робив за чотирнадцятьох,— відповів Ламброс.— Я хочу їсти!

— Тоді пострибай,— каже хазяїн,— може, й голод пройде

Минув іще тиждень.

— Що ти хочеш за свою працю? — питає хазяїн.

— Нічого,— відповідає Ламброс,— навіть вам можу дещо дати, якщо,звичайно, схочете.

— А що?

— Не скажу, скоро самі побачите.

— Ну й дива! Виходить, я маю такого гарного парубка, який за свою роботу ще й мені платитиме?!

Справді, Ламброс працював ціле літо на садибі хазяїна: звіз усе зерно до комори, зібрав кукурудзу, бавовну, виноград, продав помідори й кавуни. А щоразу в обід чи вечерю йому давали менше й менше їсти.

Коли скінчилися літні роботи, хазяїн питає Ламброса:

— Ти обіцяв мені щось дати, то чи не віддаси зараз — адже роботу свою скінчив?..

— Аякже,— відказує Ламброс.

Він схопив хазяїна і шпурнув його аж за хмари. А потім привів своїх батьків до садиби багатого сусіда й мовив:

— Цей дім буде ваш назавжди, живіть із миром,

І зажили вони втрьох, горя не знаючи.

Минув місяць. Якось уранці сиділи вони в дворі. Коли бачать — щось падає з неба. А то був хазяїн. Так і гепнувся б посеред двору, та, на щастя, приземлився на копицю сіна.

— Ласкаво просимо,— обізвався Ламброс.— Сідайте попоїжте, бо ж, мабуть, добряче зголодніли! А потім забирайте своє сіно, кукурудзу, виноград. Ви вторгуєте більше, ніж дали колись моєму хворому батькові. Тож забирайтеся звідси.

Скупий чоловік зібрав свої пожитки і пішов геть, а Ламброс залишився жити з батьками в його будинку.