Відмінності між версіями «Дідів син і бабина дочка (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[ | + | Був собі [[дід]] і [[баба]]. [[Баба]] мала дочку, а [[дід]] сина. |
| + | |||
| + | Аж [[дід]] заслаб, та й не має що синови їсти дати. | ||
| + | |||
| + | [[Баба]] бере кошик, йде за хлібом, свою дочку годує, а [[дід]]овому синові не хоче дати, каже: | ||
| + | |||
| + | — Най тобі твій тато дає! Каже [[дід]]. | ||
| + | |||
| + | — Ну, ти, сину, не тримайся мене, іди в службу собі, будеш не голоден і не голий. | ||
| + | |||
| + | Забрався син, пішов. Іде він, іде, увійшов в ліс, йде лісом. Там стоїть хата. Зайшов до теї хати. Там повно є [[пан]]ів, музики грають, а він під вікном став собі і дивиться. | ||
| + | |||
| + | Вибіг їден [[пан]] надвір: | ||
| + | |||
| + | — Що ти тут робиш? — Я, — каже, — заблудив, стою і дивлюся. | ||
| + | |||
| + | — Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть єго танцювати. | ||
| + | |||
| + | Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки. | ||
| + | |||
| + | — Ну, вже наївся? Йди танцювати! — А як я, — каже, — піду босий танцювати? Чобіт не маю. | ||
| + | |||
| + | Пішов [[пан]], виніс йому чоботи, хлопець взувся. | ||
| + | |||
| + | — Ну, йди тепер танцювати! — Ну, як же я піду, як я штани маю подерті? | ||
| + | |||
| + | Принесли йому штани, убрався він. | ||
| + | |||
| + | — Ну, іди танцювати! — Але я пояса не маю. Приніс [[пан]] пояс, підперезався хлопець. | ||
| + | |||
| + | — Йди танцювати! — А як я маю танцювати, коли я не маю хусточки в кишені. Дали ему хусточку. | ||
| + | |||
| + | — Іди танцювати! — Коли я не маю в що одягнутися... Вони йому винесли о[[пан]]чу. | ||
| + | |||
| + | — Ну, йди танцювати! — А шапка де? Принесли шапку. — Ну, йди танцювати! | ||
| + | |||
| + | — Та як я піду танцювати, як я грошей не маю в кришені? Пішли, набрали йому грошей. | ||
| + | |||
| + | — Ну, йди танцювати! А тут півень: — Кукуріку! З [[пан]]ів йно тілько смола поробилася, та й нема нікого. | ||
| + | Він забрався, іде до батька назад. Вже не йде на службу, гроші має. | ||
| + | Приходить додому, батько утішився: убраний грошей приніс! | ||
| − | [[ | + | [[Баба]] свою дочку набила: — Іди, і ти так зроби, як він! |
| − | + | Дочка пішла. Й акурат вона знов до теї хатини прийшла. Стала собі під вікном гуляють, аж хата ходить! | |
| + | Вийшов їден на двір: — Що ти тут робиш? — А я прийшла подивитися. | ||
| − | + | — Йди до хати! Привів її до хати. — Іди танцювати! | |
| − | + | А вона каже: — Я не маю чобіт, я не маю... Разом все сказала: коралів, дукача, убраня — разом все сказала, і вони їй винесли все шмаття. І вона убралася, пішла танцювати з ними, та й вони розірвали її. Отак вона померла. | |
| Рядок 16: | Рядок 57: | ||
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Каролька Лугового в грудні 1895 р. | Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Каролька Лугового в грудні 1895 р. | ||
Стиль запису збережено. | Стиль запису збережено. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | {{Казка про чоловіка}} | ||
| + | [[Категорія:Казки про панів]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Казки про діда і бабу]] | ||
Версія за 20:25, 9 квітня 2014
Був собі дід і баба. Баба мала дочку, а дід сина.
Аж дід заслаб, та й не має що синови їсти дати.
Баба бере кошик, йде за хлібом, свою дочку годує, а дідовому синові не хоче дати, каже:
— Най тобі твій тато дає! Каже дід.
— Ну, ти, сину, не тримайся мене, іди в службу собі, будеш не голоден і не голий.
Забрався син, пішов. Іде він, іде, увійшов в ліс, йде лісом. Там стоїть хата. Зайшов до теї хати. Там повно є панів, музики грають, а він під вікном став собі і дивиться.
Вибіг їден пан надвір:
— Що ти тут робиш? — Я, — каже, — заблудив, стою і дивлюся.
— Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть єго танцювати.
Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки.
— Ну, вже наївся? Йди танцювати! — А як я, — каже, — піду босий танцювати? Чобіт не маю.
Пішов пан, виніс йому чоботи, хлопець взувся.
— Ну, йди тепер танцювати! — Ну, як же я піду, як я штани маю подерті?
Принесли йому штани, убрався він.
— Ну, іди танцювати! — Але я пояса не маю. Приніс пан пояс, підперезався хлопець.
— Йди танцювати! — А як я маю танцювати, коли я не маю хусточки в кишені. Дали ему хусточку.
— Іди танцювати! — Коли я не маю в що одягнутися... Вони йому винесли опанчу.
— Ну, йди танцювати! — А шапка де? Принесли шапку. — Ну, йди танцювати!
— Та як я піду танцювати, як я грошей не маю в кришені? Пішли, набрали йому грошей.
— Ну, йди танцювати! А тут півень: — Кукуріку! З панів йно тілько смола поробилася, та й нема нікого.
Він забрався, іде до батька назад. Вже не йде на службу, гроші має.
Приходить додому, батько утішився: убраний грошей приніс!
Баба свою дочку набила: — Іди, і ти так зроби, як він!
Дочка пішла. Й акурат вона знов до теї хатини прийшла. Стала собі під вікном гуляють, аж хата ходить!
Вийшов їден на двір: — Що ти тут робиш? — А я прийшла подивитися.
— Йди до хати! Привів її до хати. — Іди танцювати!
А вона каже: — Я не маю чобіт, я не маю... Разом все сказала: коралів, дукача, убраня — разом все сказала, і вони їй винесли все шмаття. І вона убралася, пішла танцювати з ними, та й вони розірвали її. Отак вона померла.
Берлин, Каральна Луговий, грудень 1895 р.
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Каролька Лугового в грудні 1895 р.
Стиль запису збережено.
