Відмінності між версіями «Качанець, який не хотів рости (французька народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) м (перейменував «Качанець, який не хотів рости» на «Качанець, який не хотів рости (французька народна казка)») |
Bogdan (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Сидів собі на грядці один качанець капусти і ніяк не хотів рости — хоч ти йому що. | ||
+ | — Агов, Антуанет! — гукнув господар. | ||
+ | — Чого вам? | ||
+ | |||
+ | — Піди-но полий качанець. | ||
+ | |||
+ | — Краще я піду погуляю. | ||
+ | |||
+ | — Цуцику, ану вкуси неслухняну Антуанет за ногу! | ||
+ | |||
+ | — Я краще гризтиму кісточку. | ||
+ | |||
+ | — Гілко, відшмагай-но цуцика! | ||
+ | |||
+ | — Краще я лишуся на дереві. | ||
+ | |||
+ | — Вогню, спали-но цю гілку! | ||
+ | |||
+ | — Вона надто зелена та соковита; я димітиму без вогню. | ||
+ | |||
+ | — Водичко, залий-но вогонь! | ||
+ | |||
+ | — Я краще побіжу струмочком по квітучому лугу. | ||
+ | |||
+ | — Корівко, випий-бо всю воду із струмка! | ||
+ | |||
+ | — Я не хочу пити. | ||
+ | |||
+ | — Різнику, ану заріж корову! | ||
+ | |||
+ | — Таж вона сухоребра. | ||
+ | |||
+ | — Смерте, візьми-но різника! | ||
+ | |||
+ | — А чого ж, залюбки. | ||
+ | |||
+ | — Я зараз заріжу корову! — вигукнув різник. | ||
+ | |||
+ | — Я вип'ю всю воду із струмка,— сказала корова. | ||
+ | |||
+ | — Я вмить заллю вогонь,— сказав струмок. | ||
+ | |||
+ | — Я зараз спалю зелену гілку,— сказав вогонь. | ||
+ | |||
+ | — Я відшмагаю цуцика! — сказала гілка. | ||
+ | |||
+ | — А я вкушу неслухняну Антуанет за ногу! — сказав цуцик. | ||
+ | |||
+ | — Побіжу поллю качанець,— сказала Антуанет. | ||
+ | |||
+ | І почав тоді качанець рости та рости... | ||
Версія за 10:10, 22 вересня 2013
Сидів собі на грядці один качанець капусти і ніяк не хотів рости — хоч ти йому що.
— Агов, Антуанет! — гукнув господар.
— Чого вам?
— Піди-но полий качанець.
— Краще я піду погуляю.
— Цуцику, ану вкуси неслухняну Антуанет за ногу!
— Я краще гризтиму кісточку.
— Гілко, відшмагай-но цуцика!
— Краще я лишуся на дереві.
— Вогню, спали-но цю гілку!
— Вона надто зелена та соковита; я димітиму без вогню.
— Водичко, залий-но вогонь!
— Я краще побіжу струмочком по квітучому лугу.
— Корівко, випий-бо всю воду із струмка!
— Я не хочу пити.
— Різнику, ану заріж корову!
— Таж вона сухоребра.
— Смерте, візьми-но різника!
— А чого ж, залюбки.
— Я зараз заріжу корову! — вигукнув різник.
— Я вип'ю всю воду із струмка,— сказала корова.
— Я вмить заллю вогонь,— сказав струмок.
— Я зараз спалю зелену гілку,— сказав вогонь.
— Я відшмагаю цуцика! — сказала гілка.
— А я вкушу неслухняну Антуанет за ногу! — сказав цуцик.
— Побіжу поллю качанець,— сказала Антуанет.
І почав тоді качанець рости та рости...