Відмінності між версіями «Королівські загадки (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
Рядок 1: Рядок 1:
 
Один король мав вірного слугу (візника).  
 
Один король мав вірного слугу (візника).  
  
Другим те було прикро, що король його дуже любив, і всі старалися всіма способами, аби щось набрехати перед королем, аби король його відправив.  
+
Другим те було прикро, що король його дуже любив, і всі старалися всіма способами, аби щось набрехати перед королем, аби [[король]] його відправив.  
  
 
І набрехали перед королем так, що король таки правда вигнав його. Він же пішов, поклонився й каже:
 
І набрехали перед королем так, що король таки правда вигнав його. Він же пішов, поклонився й каже:
Рядок 7: Рядок 7:
 
- Дякую вам, найясніший [[пан]]е, за службу, я тим дуже тішуся, що відходжу від вас з чистим серцем, що я вам нічого не винен.  
 
- Дякую вам, найясніший [[пан]]е, за службу, я тим дуже тішуся, що відходжу від вас з чистим серцем, що я вам нічого не винен.  
  
Король замислився над цим, каже до нього:
+
[[Король]] замислився над цим, каже до нього:
  
 
- То правда, що ти нічого не винен? Він каже:
 
- То правда, що ти нічого не винен? Він каже:
Рядок 17: Рядок 17:
 
Перша загадка була така: аби він порахував, скільки зірок на небі.  
 
Перша загадка була така: аби він порахував, скільки зірок на небі.  
  
Друга: де є середина неба? А третя: що цар вартує, як сидить на престолі царськім, корона на голові, булава у руці?
+
Друга: де є середина неба? А третя: що [[цар]] вартує, як сидить на престолі царськім, корона на голові, булава у руці?
  
 
Як той все відгадає, то цар знову його прийме і буде він далі тим, ким є, а як не відгадає, то буде покараний на смерть.
 
Як той все відгадає, то цар знову його прийме і буде він далі тим, ким є, а як не відгадає, то буде покараний на смерть.
  
За тридцять днів закликали слугу знову до того короля, а король питає:  
+
За тридцять днів закликали слугу знову до того короля, а [[король]] питає:  
  
 
- Чи порахував зірки на небі? Відповідає слуга:
 
- Чи порахував зірки на небі? Відповідає слуга:
Рядок 29: Рядок 29:
 
- А друга: де є середина неба? Каже слуга, що ходив багато, і ніде не може середини знайти, лише у тім дворі, у царськім.
 
- А друга: де є середина неба? Каже слуга, що ходив багато, і ніде не може середини знайти, лише у тім дворі, у царськім.
  
Тоді каже до нього цар:
+
Тоді каже до нього [[цар]]:
  
 
- Що ж я тепер вартую, що я сиджу на престолі царськім?
 
- Що ж я тепер вартую, що я сиджу на престолі царськім?

Версія за 13:55, 12 липня 2014

Один король мав вірного слугу (візника).

Другим те було прикро, що король його дуже любив, і всі старалися всіма способами, аби щось набрехати перед королем, аби король його відправив.

І набрехали перед королем так, що король таки правда вигнав його. Він же пішов, поклонився й каже:

- Дякую вам, найясніший пане, за службу, я тим дуже тішуся, що відходжу від вас з чистим серцем, що я вам нічого не винен.

Король замислився над цим, каже до нього:

- То правда, що ти нічого не винен? Він каже:

- Ні.

- Коли ні, то я тобі дам три загадки, котрі ти за один місяць мені відгадай.

Перша загадка була така: аби він порахував, скільки зірок на небі.

Друга: де є середина неба? А третя: що цар вартує, як сидить на престолі царськім, корона на голові, булава у руці?

Як той все відгадає, то цар знову його прийме і буде він далі тим, ким є, а як не відгадає, то буде покараний на смерть.

За тридцять днів закликали слугу знову до того короля, а король питає:

- Чи порахував зірки на небі? Відповідає слуга:

- Порахував. Ані одної більше, ані одної менше, скільки на вашій голові волосся.

- А друга: де є середина неба? Каже слуга, що ходив багато, і ніде не може середини знайти, лише у тім дворі, у царськім.

Тоді каже до нього цар:

- Що ж я тепер вартую, що я сиджу на престолі царськім?

- Двадцять дев'ять дукатів.

- Йой, а чому так мало? - каже найстарший цісар. — Може, більше? Каже слуга:

- Ні. Бо Спаситель був проданий за тридцять, а ви лише один дукат від Господа Бога.

Тоді цар дуже зрадів, наказав його прийняти назад до служби й нагородити, клеветників тих покарати.

Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.