Відмінності між версіями «Хитрий Петр в суді»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...)
 
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Якось і Хитрий Петр йшов вулицями міста, ніс в’язку дров на продаж. Дрова були довгенькі, і він весь час голосно гукав: «Стережись! Стережись!» — щоб йому давали дорогу.
  
 +
Та якийсь гордій не схотів зійти з дороги, зачепився одежею за дрова і порвав її. Він розсердився, почав вимагати, щоб Хитрий Петр заплатив за подертий одяг, і потяг того до суду. Там він наскаржився судді й почав чекати вироку. Тоді суддя звернувся до Хитрого Петра й запитав, як усе сталося. Але той мовчав. Суддя запитав удруге і втретє, та Хитрий Петр мовчав — він удавав німого.
  
 +
— Навіщо ти привів цього німого? — розсердився суддя.— Як же я вас розсуджу?
  
 +
— Ото біда! — закричав гордій.— Який же він німий, коли оце йшов вулицею з дровами і на весь голос кричав: «Стережись! Стережись!»
  
 +
— Ага, он воно як було! — сказав суддя.— Хто ж тобі винен, що в тебе подерлась одежа, коли ти не стерігся? Адже чоловік гукав «стережись», а ти не послухався, отож і не маєш права нічого від нього вимагати.
 +
 +
А Хитрий Петр гордо вийшов із суду й пішов собі на ринок продавати дрова.
 +
 +
 +
 +
{{Чарівні казки}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

Поточна версія на 22:12, 16 грудня 2013

Якось і Хитрий Петр йшов вулицями міста, ніс в’язку дров на продаж. Дрова були довгенькі, і він весь час голосно гукав: «Стережись! Стережись!» — щоб йому давали дорогу.

Та якийсь гордій не схотів зійти з дороги, зачепився одежею за дрова і порвав її. Він розсердився, почав вимагати, щоб Хитрий Петр заплатив за подертий одяг, і потяг того до суду. Там він наскаржився судді й почав чекати вироку. Тоді суддя звернувся до Хитрого Петра й запитав, як усе сталося. Але той мовчав. Суддя запитав удруге і втретє, та Хитрий Петр мовчав — він удавав німого.

— Навіщо ти привів цього німого? — розсердився суддя.— Як же я вас розсуджу?

— Ото біда! — закричав гордій.— Який же він німий, коли оце йшов вулицею з дровами і на весь голос кричав: «Стережись! Стережись!»

— Ага, он воно як було! — сказав суддя.— Хто ж тобі винен, що в тебе подерлась одежа, коли ти не стерігся? Адже чоловік гукав «стережись», а ти не послухався, отож і не маєш права нічого від нього вимагати.

А Хитрий Петр гордо вийшов із суду й пішов собі на ринок продавати дрова.