Кінська сила (Українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає лева. Лев каже до коня:

— Ану поборімся. Кінь каже:

— Знаєш що? Ходім до скали та й там поборемося.

Прийшли вони до скали. Кінь був підкований, як ударить копитами в скалу — аж іскри посипалися. Тогді каже до лева:

— Ану, чи ти так годен?

Лев як ударив лапами, аж скала стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька корчів, здибає вовка та й каже до нього:

— Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри посипляться.

— Я таких їм,— каже вовк.

Але вовк не видів коня, бо був меньший, а лев видів, бо був більший, Тоді лев каже до вовка:

— Ану я тебе підойму та будеш видіти.

Лев узяв вовка в лапи, підоймив його, як стис його лапами та й задушив. Тоді лев вовка питається:

— А що, видиш?

Вовк навіть не відзивається. Поклав його лев на землю, дивиться, а він небіжчик. Тоді лев каже:

— Видиш, який ти дурний, ще і не видів, та вже умер, а якби ти вздрів, що би було?



Лев - цар звірів...