Не впусти рака з рота (Українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати.

Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: «Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!»

— «Угу!»—каже ворона, не роззявляючи рота.

— «І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди були!»

— «Угу!» — гугнить ворона, а рака кріпенько держить.

— «Та вже хоч вони і гарні люди,— каже рак,— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!»

— «Еге!»—крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.

От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти