Хлопець і вітер (Болгарська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жила-була бідна жінка. Мала вона синка, якого дуже любила. Якось послала мати сина до комори по борошно; вона хотіла напекти хліба. Хлопець набрав борошна в миску і поніс до матері, але налетів сильний вітер і розвіяв борошно. Вдруге вернувся хлопець до комори, набрав борошна — і вдруге вітер його розвіяв. Хлопець розсердився і втретє пішов по борошно. А його вже й лишилося там — ледве-ледве денце в мисці покрилось. Та вітер знову зробив своє: не лишилося в мисці жодної порошинки борошна.

Розгнівався хлопець і пішов шукати вітра, щоб забрати в нього борошно. Ішов, ішов і нарешті добувся до вітра.

— День добрий! — привітався хлопець.

— Доброго здоров’я! — відказав вітер різким голосом.—3 чим прийшов, хлопче?

— Віддай нам борошно! — сказав хлопець.— Ми й так бідні, а ти забрав у нас останню крихту хліба!

Вітер не розгнівився на ті сердиті слова і так йому мовив:

— Борошна я не маю, але ось тобі скатертина, вона нагодує тебе, коли захочеш, тільки скажи їй: «Скатертино, дай мені їсти!»

Хлопець подякував вітрові за скатертину й пішов додому.

Дорога була далека. Вряди-годи хлопець зупинявся перепочити. Надвечір зайшов він до корчми. Коли настав час вечеряти, хлопець простелив скатертину і мовив:

— Скатертино, дай мені їсти!

Не встиг сказати, як перед ним виросли всякі страви. Всі, хто був у корчмі, дуже дивувалися з того, а господарі корчми позаздрили хлопцеві. Закортіло їм привласнити ту скатертину, щоб легко наживатися. Коли хлопець повечеряв, ліг і заснув, корчмарка крадькома взяла чарівну скатертину, а замість неї поклала іншу, просту. Уранці хлопець пішов собі далі, він поспішав до матері. Нарешті дістався домівки.

— Мамо, був я у вітра, хотів забрати борошно, а він замість борошна дав мені скатертину. Вона годує, тільки попросиш її!

— Не може бути! — сказала мати.

Хлопець простелив скатертину і мовив:

— Скатертино, дай мені їсти!

Але жодного шматочка хліба не виросло на ній.

— Нічого не вдієш,— пробурмотів хлопець,— доведеться знову шукати вітра!

Ішов, ішов хлопець, і от він знову стоїть перед вітром.

— День добрий,— привітався він.

— Доброго здоров’я! — одказав вітер.— 3 чим прийшов цього разу?

— Віддай мені борошно! Твоя скатертина не дає їжі!

— Борошна не маю, але на тобі козеня. Коли скажеш йому: «Козеня, дай мені грошей!» — воно зразу й дасть їх.

Хлопець подякував за козеня, попрощався з вітром і пішов додому. Увечері знову зайшов до корчми переночувати. А там надумав випробувати козеня і мовив:

— Козеня, дай мені грошей!

І вмить виросла перед ним купа грошей. Хлопець зрадів і ліг спати. А вночі корчмар із дружиною підмінили козеня. Рано-вранці хлопець пішов собі далі: він поспішав до матері. Ледве став він на поріг і гукнув:

— Мамо, мамо, ось тобі козеня, що дає гроші!

— Ну ж бо, подивимось! — мовила мати.

— Козеня, дай мені грошей! — сказав хлопець: Але -ні гроша не впало перед ним.

— І знову доведеться шукати вітра! — зажурився хлопець.

Вирушив він і через два дні став перед вітром.

— Забери своє козеня, віддай мені борошно! — вигукнув хлопець.

— Не гнівайся, хлопче! — відказав йому вітер.— Ось тобі кийок, і коли скажеш йому: «Бий, кийок!» — він нікого не пожаліє.

Хлопець подякував за кийок і рушив назад. Увечері зайшов до корчми. І подумав він, чи не тут забрали в нього скатертину й козеня. Повечеряв та й ліг собі. А корчмар, побачивши в руках у хлопця кийок, подумав, що й то якась чарівна штука, і вирішив украсти його.

Нищечком підійшов до хлопця і вже хотів поміняти кийок. А хлопець не спав, побачив таке і гукнув:

— Бий, кийок!

І почав кийок молотити лихого корчмаря. Той — тікати, але кийок всюди наздоганяв його. Нещадно бив по голові, по ногах, по спині, живого місця не лишив. Корчмар бачить, що непереливки, та й кричить:

— Віддам тобі і скатертину, і козеня, тільки забери кийок!

Звелів хлопець кийкові зупинитися. Корчмар оддав йому скатертину й козеня. Хлопець узяв своє добро і веселий пішов додому.