Як собака прийшов до людини (Бірманська народна казка)
У давнину собака був диким і жив в лісі. Вдень-то все було добре, а ось вночі собака відчував себе неспокійно. Трохи який шерех, собака схоплюється і давай гавкати!
Набридло їй жити одному. Вирішив собака знайти собі сильного друга і поселитися поряд з ним - удвох-то все не так страшно.
Зустріла вона якось оленя. "Який же олень великий, сильний, які у нього могутні роги! - подумав собака.- Добре б мені з ним подружитися".
І собака сказав оленеві про своє бажання.
- Що ж, давай жити разом, - відповів олень.- Тільки дивися, ночами не шуми!
Погодився собака на цю умову, а вночі почула якийсь шерех та як загавкає!
- Ні, собака, не можна нам з тобою жити разом, - забурчав олень.- Я на ніч ховаюся де поспокійніше, безпечне містечко шукаю, а ти гавкати надумав! Всі тепер знають, де я ночами таюся. Шукай собі іншого приятеля.
Гаразд, надумав собака з буйволом подружитися.
- Як би мені хотілося жити поряд з тобою, - сказала вона буйволові.
- Що ж, будь ласка! - ліниво вирішив буйвол.
Наступила ніч, заснули собака і буйвол. Раптом в лісі щось як гукне! Прокинувся собака, злякався і давай гавкати в темноту.
Удосвіта буйвол питає:
- Чого це ти вночі розгавкалася?
- Сама не знаю, - відповідає собака.- Такий мене страх охопив! Зараз-то думаю: хіба є на світі хто-небудь сильніший за тебе?!
- У лісі багато звірій сильніше за мене, - відмітив буйвол.- Тигр, наприклад. Він якраз ночами в лісі полює. Почув би тигр твій гавкіт і убив би нас обох. Раз ти така неспокійний такий, шукай собі іншого приятеля.
Вирішив собака тигра відшукати - з ним-то напевно нічого буде боятися.
Дозволи тигр жити собаці жити поряд з ним.
Зрадів собака - тепер і він ночами спатиме спокійно.
Цілу ніч собака прислухалась, а як тільки почула шерхіт одразу загавкала не весь ліс
Рано вранці розбудив тигр собаку.
- Ти чого вночі розшумілася? - грізно запитав він.
- Пане, я гавкав, щоб всі знали, що тут опочиваєш ти, лісовий владика, - відповів собака.
- Так-то воно так , - погодився тигр. Та мені не хотілось би щоб слони дізнались де моя домівка. Як взнає якийсь слон то негайно затопче мене на смерть. Та і тебе заразом. Ступай ти краще до слонів, шукай у них домівки!
Пішов собака до слонів. Слони були величезні і сильні. Зрадів собака: нарешті знайшла справжніх покровителів. Від веселості їй захотілося тут же загавкати, але вона вчасно спохопилася. Потім підійшла до слонів і попросила дозволу поселитися разом з ними. Слони не стали заперечувати, і собака влаштувався поряд.
Наступила ніч. Собака знову розгавкався почувши якийсь шорох. Вранці слони сказали їй:
- Люб'язна сусідка, навіщо ти налякала нас вночі своїм гавкотом? З тобою, мабуть, клопоту не оберешся. Ми, слони, народ мирний і спокійний, не любимо шуму. Та і лев, дивишся, по твоєму гавкоту знайде наше стадо, а у адже нас слоненята маленькі. Йди від нас і шукай собі інших сусідів! А краще всього тобі б поселитися поряд з левом. Він як-не-як цар звірій.
Відправився собака до лева, і він дозволив їй жити поряд його.
"Лев - цар звірів, він-то нікого не боїться, - повеселів собака, - з ним я можу гавкати скільки захочу". І собака подався зі своїм клопотом до лева.
Прийшла ніч, і історія повторилась.
Прокинувся лев і заричав:
- Ти чого тут розшумілася? Чому спати заважаєш?
- Владика чотириногих, я гавкаю від радості. Славлю тебе, найсильнішого і безстрашнішого! З тобою поряд і я нічого не боюся!
- Так, я владика чотириногих, це правда, - сказав лев. - Але в світі є істота, якої і я остерігаюся. Це людина. Він володар всіх звірів. Йшла б ти до людини. Житимеш поряд його, ніхто на світі тебе не чіпатиме.
- Значить, людина сильніше за всіх на світі? - здивувався собака.
- Звичайно, - рикнув лев.
І собака пішов до людини, став просити, щоб він дозволив їй жити поряд.
- Добре, живи, якщо хочеш, - сказала людина. - Вдень сиди відпочивай, а вночі щоб вушка були на верхівці, прислухайся до всякого шереху і, трохи що, гавкай у всю горлянку!
Загавкав на радощах собака. Сподобався людині її гавкіт, і він повелів:
- От так і гавкай ночами.
З того дня собаки ночами частенько гавкають. Хай, мовляв, всі звірі знають: тут живе людина, вона найсильніша за всіх на світі і нічого не боїться.
Повірив собака в могутність людини і з тих далеких часів живе разом з людиною, служить йому, як самий вірний друг.
