Відмінності між версіями «Не впусти рака з рота (Українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Летіла [[ворона]] понад морем, дивиться — лізе [[рак]]. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати.
 +
 +
Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже [[ворон]]і: «Ей, вороно, [[ворон]]о, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!»
 +
 +
— «Угу!»—каже ворона, не роззявляючи рота.
 +
 +
— «І братів, і сестер твоїх знав,— каже [[рак]],— що за добрі люди були!»
 +
 +
— «Угу!» — гугнить ворона, а рака кріпенько держить.
 +
 +
— «Та вже хоч вони і гарні люди,— каже [[рак]],— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!»
 +
 +
— «Еге!»—крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.
 +
 +
От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди й кажуть: «Упустив [[рак]]а з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».
 +
 +
 
[[Категорія:українська народна казка]]
 
[[Категорія:українська народна казка]]
  
−
Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: «Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!»—«Угу!»—каже ворона, не роззявляючи рота. «І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди були!» — «Угу!» — гугнить ворона, а рака кріпенько держить. «Та вже хоч вони і гарні люди,— каже рак,— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!» —«Еге!»—крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.
+
{{Казки про тварин}}
−
 
 
−
От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».
 

Поточна версія на 12:35, 13 січня 2014

Летіла ворона понад морем, дивиться — лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати.

Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: «Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!»

— «Угу!»—каже ворона, не роззявляючи рота.

— «І братів, і сестер твоїх знав,— каже рак,— що за добрі люди були!»

— «Угу!» — гугнить ворона, а рака кріпенько держить.

— «Та вже хоч вони і гарні люди,— каже рак,— а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!»

— «Еге!»—крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.

От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».


Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Не_впусти_рака_з_рота_(Українська_народна_казка)&oldid=7007