Відмінності між версіями «Чому зайці сірі (Українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[ | + | На золотім престолі засів всемогутній володар світу, щоб вислухати просьби різних звірів. |
| + | |||
| + | [[Файл:Зайчик 227х316.jpg|left]]Прийшла черга до зайців. Тоді виступив найстаріший з них перед володарем і каже: | ||
| − | + | «Всесильний володарю! Усіх звірів ти оздобив різними гарними кольорами; одному тільки нашому родові дав ти простеньку, сіру одіж. | |
| + | |||
| + | Дай нам іншу шерсть: білу, чорну або хоч рябу, щоб звірі з нас не сміялися». | ||
| + | — «Добре, любі дітоньки,— відповів володар.— Хай буде по вашій волі». | ||
| + | І тільки все це володар сказав — змінилась шерсть у зайців. Одні дістали кожушок білий, другі — червоний, інші — чорний, ще інші — рябий. | ||
| − | + | Дуже втішилися зайці. І розбіглися по лісі й по полю. Та тільки де не показалися — зараз побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці та почали за ними ганятись та їх убивати. Насилу вдалось їм утекти в гущавину. | |
| − | + | «Ой, тяжко жити,— каже '''найстарший заєць'''.— Кожний ворог нас тепер бачить, а їх у нас багато. Скоро вигублять вони весь заячий рід. Ходімо до всемогутнього, щоб повернув нам нашу одіж». | |
| − | + | Як сказали, так і зробили. Пішли. Вислухав їх володар і каже: | |
| − | + | «Знав я, що ви знову прийдете до мене. Сіру одіж дав я вам на те, щоб ваші вороги не могли вас так скоро побачити і вас так скоро убивати. | |
| + | |||
| + | Бачите тепер, що це було для вашого добра. Та хай буде по вашій волі. Дістанете знов сірий кожушок, але на вічну пам'ятку вашої немудрої забаганки деякі з вашого роду зостануться в різнокольоровій одежі та будуть жити коло людських хат як '''свійські зайці — кролики'''». | ||
І з того часу мають зайці свою давню сіреньку шерсть. | І з того часу мають зайці свою давню сіреньку шерсть. | ||
| + | |||
| + | {{Казки про тварин}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Казки про зайчика]] | ||
Поточна версія на 20:36, 10 травня 2014
На золотім престолі засів всемогутній володар світу, щоб вислухати просьби різних звірів.
Прийшла черга до зайців. Тоді виступив найстаріший з них перед володарем і каже:
«Всесильний володарю! Усіх звірів ти оздобив різними гарними кольорами; одному тільки нашому родові дав ти простеньку, сіру одіж.
Дай нам іншу шерсть: білу, чорну або хоч рябу, щоб звірі з нас не сміялися».
— «Добре, любі дітоньки,— відповів володар.— Хай буде по вашій волі».
І тільки все це володар сказав — змінилась шерсть у зайців. Одні дістали кожушок білий, другі — червоний, інші — чорний, ще інші — рябий.
Дуже втішилися зайці. І розбіглися по лісі й по полю. Та тільки де не показалися — зараз побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці та почали за ними ганятись та їх убивати. Насилу вдалось їм утекти в гущавину.
«Ой, тяжко жити,— каже найстарший заєць.— Кожний ворог нас тепер бачить, а їх у нас багато. Скоро вигублять вони весь заячий рід. Ходімо до всемогутнього, щоб повернув нам нашу одіж».
Як сказали, так і зробили. Пішли. Вислухав їх володар і каже:
«Знав я, що ви знову прийдете до мене. Сіру одіж дав я вам на те, щоб ваші вороги не могли вас так скоро побачити і вас так скоро убивати.
Бачите тепер, що це було для вашого добра. Та хай буде по вашій волі. Дістанете знов сірий кожушок, але на вічну пам'ятку вашої немудрої забаганки деякі з вашого роду зостануться в різнокольоровій одежі та будуть жити коло людських хат як свійські зайці — кролики».
І з того часу мають зайці свою давню сіреньку шерсть.
