Відмінності між версіями «Чому сова кричить тільки вночі (китайська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) (Створена сторінка: ЗахОТІЛОСЯ ЯКОСЬ лісовій горлиці по¬гуляти. Йде вона стежкою поміж деревами, а назустріч...) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показані 6 проміжних версій 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | Захотілося якось лісовій горлиці погуляти. Йде вона стежкою поміж деревами, а назустріч їй рогата сова з великим вузлом на спині. | |
+ | |||
— Куди це ти зібралась, сестрице? — питає горлиця. | — Куди це ти зібралась, сестрице? — питає горлиця. | ||
− | — Та от вирішила в інше місце переселитись,— відповіла сова,— хоч на західній околиці лісу дупло в мене було затишне, і мишей та жаб там | + | |
+ | — Та от вирішила в інше місце переселитись,— відповіла сова,— хоч на західній околиці лісу дупло в мене було затишне, і мишей та жаб [[Файл:Сова китай.jpg|left]]там удосталь. | ||
+ | |||
— То навіщо ж переселятись? | — То навіщо ж переселятись? | ||
− | — Ображають мене там,— сказала сова.— Бачиш, людям мій голос не подобається. Кажуть: гидко слухати, хоч вуха затуляй. А хлопчаки, як | + | |
− | — А голос у тебе справді, сестрице, неприємний? — поцікавилася | + | — Ображають мене там,— сказала сова.— Бачиш, людям мій голос не подобається. Кажуть: гидко слухати, хоч вуха затуляй. А хлопчаки, як побачать мене, починають камінцями кидати. Одного разу мало лапу не перебили. От і доводиться на старість залишати насиджене місце і шукати нового щастя. Хоч не часто, а все-таки кортить часом заспівати пісню. Хіба ж без цього можно жити? |
− | — Та де там! Він у мене гарний, сильний,— відповіла сова,— ось | + | |
+ | — А голос у тебе справді, сестрице, неприємний? — поцікавилася горлиця. | ||
+ | |||
+ | — Та де там! Він у мене гарний, сильний,— відповіла сова,— ось послухай-но. | ||
+ | |||
Сова широко роззявила дзьоб і оглушливо закричала: | Сова широко роззявила дзьоб і оглушливо закричала: | ||
− | — | + | |
+ | — Ух-у-ух! Ух-у-ух! | ||
+ | |||
Горлиця аж иідскочила від несподіванки. | Горлиця аж иідскочила від несподіванки. | ||
− | — Голос у тебе справді сильний,— згодилась вона.— Але я тобі, | + | |
+ | — Голос у тебе справді сильний,— згодилась вона.— Але я тобі, сестрице, ось що скажу: даремно ти переселяєшся. І на східній околиці лісу твій голос мало кому подобатиметься. Постарайся краще навчитись інакше співати. | ||
+ | |||
Сова подумала, подумала і мовить: | Сова подумала, подумала і мовить: | ||
+ | |||
— Твоя правда. Спробую. | — Твоя правда. Спробую. | ||
− | Подалася вона назад до свого затишного дупла. Але виявилося, що | + | |
+ | Подалася вона назад до свого затишного дупла. Але виявилося, що навчитись інакше співати непросто. Пробувала сова і так і сяк. Співала то голосно, то тихо, то протяжно, то коротко, то високим голосом, то низьким. Проте, хоч як старалась, а все виходило на один лад. їй самій власні пісні подобались, а людям ні. | ||
+ | |||
От сова і вирішила співати тільки вночі, коли люди сплять. | От сова і вирішила співати тільки вночі, коли люди сплять. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | {{Китайські народні казки українською мовою}} | ||
+ | {{Китайські народні казки (Веселка,1991)}} | ||
+ | {{Казки про тварин}} | ||
+ | [[Категорія:Казки про природу]] |
Поточна версія на 08:47, 27 червня 2014
Захотілося якось лісовій горлиці погуляти. Йде вона стежкою поміж деревами, а назустріч їй рогата сова з великим вузлом на спині.
— Куди це ти зібралась, сестрице? — питає горлиця.
— Та от вирішила в інше місце переселитись,— відповіла сова,— хоч на західній околиці лісу дупло в мене було затишне, і мишей та жаб
там удосталь.
— То навіщо ж переселятись?
— Ображають мене там,— сказала сова.— Бачиш, людям мій голос не подобається. Кажуть: гидко слухати, хоч вуха затуляй. А хлопчаки, як побачать мене, починають камінцями кидати. Одного разу мало лапу не перебили. От і доводиться на старість залишати насиджене місце і шукати нового щастя. Хоч не часто, а все-таки кортить часом заспівати пісню. Хіба ж без цього можно жити?
— А голос у тебе справді, сестрице, неприємний? — поцікавилася горлиця.
— Та де там! Він у мене гарний, сильний,— відповіла сова,— ось послухай-но.
Сова широко роззявила дзьоб і оглушливо закричала:
— Ух-у-ух! Ух-у-ух!
Горлиця аж иідскочила від несподіванки.
— Голос у тебе справді сильний,— згодилась вона.— Але я тобі, сестрице, ось що скажу: даремно ти переселяєшся. І на східній околиці лісу твій голос мало кому подобатиметься. Постарайся краще навчитись інакше співати.
Сова подумала, подумала і мовить:
— Твоя правда. Спробую.
Подалася вона назад до свого затишного дупла. Але виявилося, що навчитись інакше співати непросто. Пробувала сова і так і сяк. Співала то голосно, то тихо, то протяжно, то коротко, то високим голосом, то низьким. Проте, хоч як старалась, а все виходило на один лад. їй самій власні пісні подобались, а людям ні.
От сова і вирішила співати тільки вночі, коли люди сплять.