Яртигулак та вовк (Туркменська народна казка)

Якось унадився в отару вовк і щодня крав по ягняті. Прибігли в аул чабани та й просять:

— Допоможіть, люди добрі, степового вовка вбити. В пастку він не йде — хитрий такий. Викопали на нього яму, так він і не підступає до неї. Хотіли оточити його, але ж він такий спритний та дужий, що ми ще й не бачили ніколи такого.

— Де вже нам уполювати,— похитали головами селяни,— коли й чабани не спроможні убити його.

— Агей, чабани! — крикнув Яртигулак.— Найміть мене стерегти отару.

Глипнули ті на Яртигулака та й зареготалися:

— Тобі хіба мух бити, а не вовка!

— Коня видно на перегонах, а джигіта в бою,—відповів Яртигулак.

От старий чабан і каже:

— Коли вино куштують, то воно не скисне. Що ж, проженеш вовка — тобі наша дяка. А ні — дивися ж! А тепер кажи, що тобі треба.

— Допомога товариша — підтримка в біді,— поклонився Яртигулак чабанам,— Ідіть собі до отари, якщо треба буде, я вас покличу.

Пішли чабани, а Яртигулак став лаштуватися в дорогу. Зробив з курячої кістки лук, з колюків терну — гострі стріли, а замість списа взяв шило. Та й просить матір:

— Напечіть мені, мамо, хліба на дорогу. Піду я з вовком битися.

Не хотіла мати пускати сина, але Яртигулак так благав її, що вона спекла йому смачну перепічку ще й сметаною помазала.

— Будь, синку, обережний! Пам'ятай, що ти в нас один-єдиний, як серце в грудях. Без тебе ми помремо з горя,— сказала мати йому на прощання.

Замотав Яртигулак перепічку в виноградний листок, уклонився матері та й пішов, наспівуючи:

Хоч малий я, та відважний, Вирушаю в дальню путь. Пробіжить мале мишатко, Де не пройде сам верблюд.

Довго блукав Яртигулак у пустелі, розшукуючи вовка, аж поки не побачив його в хащах саксаулу. Вовк спав і так хропів, що листя на деревах тремтіло. Підкрався Яртигулак, напнув лука й випустив у вовка всі стріли. Стріли, зроблені з колюків, не поранили вовка, але одна попала йому прямо в носа, і вовк прокинувся.

Яртигулак замахнувся на вовка своїм гострим списом і закричав:

— А що, вовче! Настала твоя остання година! Я — могутній пехлеван і володар пустелі, наказую тобі здатися!

Та вовк навіть не помітив у траві могутнього пехле-вана, йому здалося, що то пищить комар.

Але запах перепічки, яку Яртигулак прив'язав до пояса, примусив вовка насторожитися. Він схопився на ноги, вищірив пащеку, облизався й проковтнув перепічку, а разом з нею і могутнього пехлевана.

Ой і погано ж було Яртигулакові у вовчому череві! Замалим не заплакав він з переляку, але вчасно стримався.

«Не гоже плакати такому юнакові, як я,— подумав він.— Справжній пехлеван не тільки з вовчого пуза, а й з-під землі дістанеться на волю!»

І Яртигулак щосили почав лізти ближче до вовчої пащі — побачити, що ж буде далі.

А вовк, звичайно ж, побіг знайомою стежкою до отари. Невдовзі він побачив овець. Зачаївшись у чагарнику, він став чекати, коли здобич сама підійде ближче. Аж ось він побачив гладку вівцю й поповз до неї, ховаючись у високому полині. Він повз так тихо, що навіть пісок не шарудів під ним, і був упевнений, що пастухи не помітять його сірої спини в кущах сухого полину. Але Яртигулак усе бачив.

Тільки-но вовк хотів плигнути і вхопити здобич, як із вовчої пащі почувся крик:

— Гей, чабани, пильнуйте отару! Проганяйте вовка! Чабани вхопили батоги й нацькували хортів.

Вовк кинувся тікати, а хорти за ним. За хортами чабани. А Яртигулак кричав:

— Сюди! За мною! Це вовк живе в хащах саксаулу. Убийте його!

Насилу вовк утік. Він не так злякався хортів та батогів, як того, що всередині в ньому щось сиділо й кричало. Такого з ним ще ніколи не було!

Довго вилежувався вовк у барлозі, але голод непокоїв його все дужче й дужче. Цілу ніч вовк не міг заснути, а вранці, ще й сонце не сходило і спали пастухи, він знову подався до отари.

Але тільки-но він підійшов до овець, як хтось знову закричав із його пащі:

— Гей, чабани! Вовк тут, пильнуйте отару! І чабани знову прогнали хижака.

Настали для вовка лихі дні. Ні вдень ні вночі не міг він підійти до отари, бо сторож сидів не в степу, а в його власному животі. Що не робив вовк, щоб спекатися цього сторожа: плигав, качався по землі, виривав зубами шерсть на своєму пузі, але сторож не полишав його, ще й глузував:

— О, наймудріший із вовків! Розпанахай зубами своє ненажерливе пузо, і тоді я дам тобі спокій!

Що робити вовкові? Тільки вити з голоду та люті.

Тим часом чабани, дізнавшись, де вовче лігво, зібрали людей та й зробили облогу. Почув вовк — і ну втікати. Але тільки оце сховається десь у сухому арику; як хорти вже й тут. Зариється в пісок — погоня вже неподалік. Геть підупав на силі вовк і вдався до хитрощів. Узяв та й плигнув у обмілілу криницю. Чабани, втративши слід, хотіли вже йти додому, аж Яртигулак крикнув:

— Куди ж ви, люди! Розбійник тут! Він ховається на дні криниці!

Кинулися люди до криниці, знайшли вовка та й убили. Злупив з нього старий чабан шкуру, і Яртигулак вискочив з вовка.

Всі дуже здивувалися, а хлопчик сказав:

— Чолом тобі, чабане! Бачиш, я виконав те, що обіцяв!

— Правду кажеш,— відповів чабан і, повернувшись до селян, додав: — Цей джигіт день і ніч охороняв наші отари й порятував нас від страшного хижака. Даймо ж йому п'ять найкращих баранів.

Забрав Яртигулак зароблених баранів та й погнав додому, виспівуючи:

— Хоч малий я, та відважний...

Дід та баба дуже пораділи, побачивши свого синочка, та ще й з таким подарунком. Радіймо ж і ми!

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Яртигулак та вовк (Туркменська народна казка) -- ось про кого розказують казки про тварин!

Лев Як лев утонув у колодязі (українська народна казка) • Сильний лев і маленьке мишеня (Болгарська народна казка) Ворона Не впусти рака з рота (Українська народна казка) • Ворона і її діти (Українська народна казка) • Ворона і гадина (Українська народна казка ) • Як ворона дістала зі дзбанка води (Українська народна казка) • Піддурена ворона (українська народна казка) • Ворона і рак (Болгарська народна казка) Вовк Як вовк хотів з'їсти чоловіка Верблюд Погонич і його верблюди Кінь Кінська сила Рак Не впусти рака з рота (Українська народна казка) • Ворона і рак (Болгарська народна казка) Заєць Бравий заєць (українська народна казка) • Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка) • Хитрий заєць (українська народна казка) • Як вовк та заєць покумалися (українська народна казка) • Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка) • Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка) • Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка) • Як заєць шукав смерті (українська народна казка)