Відмінності між версіями «Лев і побережники (Українська народна казка )»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
−
[[Категорія:українська народна казка]]
+
По великих лісах завжди побережники палили вугля. І [[лев]] дивиться на них і каже:
  
 +
«Що ви так дуже-то працюєте?»
  
 +
Каже: «Я би-м то відразу розірвав»,— як хлопи забили клин в дуба, і [він] роздявився.
  
−
[[Категорія:Казки про тварин]]
+
Доміркувалися побережники, що би з ним зчинити, який би презент свому панові і втіху оказати, та й кажуть:  
  
 +
«Но, коли ж ти такий розумний, то розірви, ми ти вже показали стежку. Стань ту єднов ногов — ніби де вужче, а ту другов — де ширше, а ту станеш руками і розідреш.
  
 +
Борзенько побережники вибили клин перший,— то дві лаби затримало. А той зачав кричати.
  
 +
А вони сміються: «Ну, та бери, розірви».
  
−
По великих лісах завжди побережники палили вугля. І [[лев]] дивиться на них і каже: «Що ви так дуже-то працюєте?» Каже: «Я би-м то відразу розірвав»,— як хлопи забили клин в дуба, і [він] роздявився.
+
Як він вложив і передні лаби, вони вибили вже клин остатній. Як зачав кричати на цілий ліс та й каже: «Браття мої, випустіть мене, що хочете?» — «О,— кажуть,— вже ні».
  
−
Доміркувалися побережники, що би з ним зчинити, який би презент свому панові і втіху оказати, та й кажуть: «Но, коли ж ти такий розумний, то розірви, ми ти вже показали стежку. Стань ту єднов ногов — ніби де вужче, а ту другов — де ширше, а ту станеш руками і розідреш.
+
За тоє дістали конов горівки від пана і по три корці пшениці, і дав їм по сто золотих за той презент, що вони так показали. От то каже так пан: «Не хвалися сильний силою, ані мудрий мудростев, бо,— каже,— на всьо є рада».
  
−
Борзенько побережники вибили клин перший,— то дві лаби затримало. А той зачав кричати. А вони сміються: «Ну, та бери, розірви».
+
[[Категорія:українська народна казка]]
  
−
Як він вложив і передні лаби, вони вибили вже клин остатній. Як зачав кричати на цілий ліс та й каже: «Браття мої, випустіть мене, що хочете?» — «О,— кажуть,— вже ні».
+
{{Казки про тварин}}
−
 
 
−
За тоє дістали конов горівки від пана і по три корці пшениці, і дав їм по сто золотих за той презент, що вони так показали. От то каже так пан: «Не хвалися сильний силою, ані мудрий мудростев, бо,— каже,— на всьо є рада».
 

Поточна версія на 20:27, 20 березня 2015

По великих лісах завжди побережники палили вугля. І лев дивиться на них і каже:

«Що ви так дуже-то працюєте?»

Каже: «Я би-м то відразу розірвав»,— як хлопи забили клин в дуба, і [він] роздявився.

Доміркувалися побережники, що би з ним зчинити, який би презент свому панові і втіху оказати, та й кажуть:

«Но, коли ж ти такий розумний, то розірви, ми ти вже показали стежку. Стань ту єднов ногов — ніби де вужче, а ту другов — де ширше, а ту станеш руками і розідреш.

Борзенько побережники вибили клин перший,— то дві лаби затримало. А той зачав кричати.

А вони сміються: «Ну, та бери, розірви».

Як він вложив і передні лаби, вони вибили вже клин остатній. Як зачав кричати на цілий ліс та й каже: «Браття мої, випустіть мене, що хочете?» — «О,— кажуть,— вже ні».

За тоє дістали конов горівки від пана і по три корці пшениці, і дав їм по сто золотих за той презент, що вони так показали. От то каже так пан: «Не хвалися сильний силою, ані мудрий мудростев, бо,— каже,— на всьо є рада».


Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Лев_і_побережники_(Українська_народна_казка_)&oldid=8700