Відмінності між версіями «Пес-швець і вовк-різник (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Іде дорогою [[собака|пес]] і [[вовк]] та й стрічаються і каже їден другому: «Помайбіг!» — «Як здоров! А ти хто?» — каже псові [[вовк]]. А пес каже: «Я швець. А ти,— каже,— хто?» — «Я різник. Як ти,— каже,— швець, ти би мені ізшив чоботи».— «Чому ні? Зшию».— «Але з чого би то,— каже,— добрі тоті чоботи?» — «Де би була кобила сита, з тої би добрі чоботи».— «Я,— каже,— тямую, де є кобила сита. Я її заріжу, іди зо мнов!» Та й пішли оба.
 +
 +
Найшов [[кінь|кобилу]] [[вовк]] та й заїв.
 +
 +
Каже: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а з шкіри чоботи аби-с мені зшив, а я тобі заплачу».
 +
 +
А пес сидів та й то все зіжрав, та й сидить далі. Вовк приходить ід нему та й каже:
 +
 +
«А зшив ти мені чоботи?» А він каже: «Ні».— «А чому?»-—«Бо то пусте було та й ся пірвало».
 +
 +
А [[вовк]] каже: «Та й з чого ж би добрі чоботи?» — «Де би-с найшов бика ситого».
 +
 +
— «Я,— каже,— тямую, іди зо мнов». Пішли та й знов того бика заїв вовк: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а шкіри на чоботи, аби-с мені зробив».
 +
 +
А він зіжрав того бика та й сидить далі собі.
 +
 +
Приходить [[вовк]] за чобітьми, питає, ци зшив. А він каже, що ні.
 +
 +
«А чому?» — «Бо треба мати. Де би-с тямував вепря ситого?»
 +
 +
Тот каже: «Я тямую. Іди зо мнов, я дам тобі вепря ситого». Вни прийшли, того вепря [[вовк]] заїв та й каже: «Лишаю тобі сало, аби-с мав, та й лишаю м'ясо, аби-с їв».
 +
 +
Пес узяв та й з'їв то все, та й сидить. А [[вовк]] приходить та й каже:
 +
 +
«Ізшив ти мені чоботи?» — «Ні»,— каже. «А чому?» — «Бо то все було пусте. То все ся пірвало».
 +
 +
Тот тоді каже: «Їла би тебе біда! Кілько ти мене праці збавив. Але я тебе буду тягати, аби нас люди розсудили, ци то має пропасти». Пес каже: «Та най буде».— «Там на гору, на дуброву, аби-с третього дня вийшов з своїми людьми, а я з своїми. Та й там аби-сте ждали, котрі вперед вийдемо».
 +
 +
Узяв пес собі когута та й кота — свої люди — та й пішов на ту гору.
 +
 +
[[Вовк]] взяв собі медведя та й взяв вепря дикого. Вийшов на гору під дуброву та й там чекає вже. Вепр ся сховав в лист, а вовк у такий чагарець у лісок.
 +
 +
[[Ведмідь]] виліз на дуба, аби йому видко, коли муть іти.
 +
 +
А тоті з землі; вовк ся все питає: «Не видко?»
 +
 +
А медвідь каже, що нє. Знов ся питає: «Не видко?»
 +
 +
А ведмідь знов каже, що нє; та й ждуть. Але третій раз ся питає, а він каже: «Ідуть уже».
 +
 +
А вовк: «Ану, а багато їх йдуть?»
 +
 +
А медвідь каже: «Три. Один,— каже,— йде в черленім шлику, другий з шаблев, а третій таки так».
 +
 +
А вовк каже: «Тот у черленім шлику, то від його, а тот із шаблев — тото шандар його, а тот, що таки так іде — то швець мій, бог би го побив! Тепер сидім тихо, що вни муть собі говорити».
 +
 +
Та й сидять тихо. А тоті поприходили та й туда похожують собі, як діло котові та псові, та когутові. А вепря щось укусило. Вепр кинув хвостом, а кіт скочив та гадав, що то миш, та й вепря імив за хвіст. Вепр вергся кота та гукнув, а кіт вепря ся верг та й штрик у того дуба, де був [[ведмідь]].
 +
 +
А [[ведмідь]] гадав, що тот імив того та хоче і його, та й з дуба штрик та й вивихнув ногу.
 +
 +
Утік вепр та й утік ведмідь та й кажуть:
 +
 +
«Бог би тебе побив з твоїм шевцем! Яких тот привів людей, що тот нас виловити хотів!»
 +
 +
Когут кудкудаче, а вовк каже:
 +
 +
«Най же вас, бо ви там були, але я на боці був, а від його кричав:
 +
 +
«І тот ще тут?». Тепер,— каже,— що робимо?»
 +
 +
А ведвідь каже: «Я би не пішов, бо я собі вже ногу вломив».
 +
 +
А вепр каже: «І я би не пішов, бо мені хвіст прирвав».
 +
 +
А вовк каже: «Вже най пропадає моя праця, як ми маємо вигинувати».
 +
 
[[Категорія:українська народна казка]]
 
[[Категорія:українська народна казка]]
  
−
Іде дорогов [[собака|пес]] і вовк та й стрічаються і каже їден другому: «Помайбіг!» — «Як здоров! А ти хто?» — каже псові [[вовк]]. А пес каже: «Я швець. А ти,— каже,— хто?» — «Я різник. Як ти,— каже,— швець, ти би мені ізшив чоботи».— «Чому ні? Зшию».— «Але з чого би то,— каже,— добрі тоті чоботи?» — «Де би була кобила сита, з тої би добрі чоботи».— «Я,— каже,— тямую, де є кобила сита. Я її заріжу, іди зо мнов!» Та й пішли оба.
+
{{Казки про тварин}}
−
 
 
−
Найшов кобилу вовк та й заїв. Каже: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а з шкіри чоботи аби-с мені зшив, а я тобі заплачу». А пес сидів та й то все зіжрав, та й сидить далі. Вовк приходить ід нему та й каже: «А зшив ти мені чоботи?» А він каже: «Ні».— «А чому?»-—«Бо то пусте було та й ся пірвало». А вовк каже: «Та й з чого ж би добрі чоботи?» — «Де би-с найшов бика ситого».— «Я,— каже,— тямую, іди зо мнов». Пішли та й знов того бика заїв вовк: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а шкіри на чоботи, аби-с мені зробив».
 
  
−
А він зіжрав того бика та й сидить далі собі. Приходить вовк за чобітьми, питає, ци зшив. А він каже, що ні. «А чому?» — «Бо треба мати. Де би-с тямував вепря ситого?» Тот каже: «Я тямую. Іди зо мнов, я дам тобі вепря ситого». Вни прийшли, того вепря вовк заїв та й каже: «Лишаю тобі сало, аби-с мав, та й лишаю м'ясо, аби-с їв».
+
[[Категорія:Казки про вовка]]
  
−
Пес узяв та й з'їв то все, та й сидить. А вовк приходить та й каже: «Ізшив ти мені чоботи?» — «Ні»,— каже. «А чому?» — «Бо то все було пусте. То все ся пірвало». Тот тогди каже: «Їла би тебе біда! Кілько ти мене праці збавив. Але я тебе буду тягати, аби нас люди розсудили, ци то має пропасти». Пес каже: «Та най буде».— «Там на гору, на дуброву, аби-с третього дня вийшов з своїми людьми, а я з своїми. Та й там аби-сте ждали, котрі вперед вийдемо».
+
[[Категорія:Казки про собаку]]
  
−
Узяв пес собі когута та й кота — свої люди — та й пішов на ту гору. Вовк взяв собі медведя та й взяв вепря дикого. Вийшов на гору під дуброву та й там чекає вже. Вепр ся сховав в лист, а вовк у такий чагарець у лісок. Медвідь виліз на дуба, аби йому видко, коли муть іти. А тоті з землі; вовк ся все питає: «Не видко?» А медвідь каже, що нє. Знов ся питає: «Не видко?» А медвідь знов каже, що нє; та й ждуть. Але третій раз ся питає, а він каже: «Ідуть уже». А вовк: «Ану, а багато їх йдуть?» А медвідь каже: «Три. Один,— каже,— йде в черленім шлику, другий з шаблев, а третій таки так». А вовк каже: «Тот у черленім шлику, то від його, а тот із шаблев — тото шандар його, а тот, що таки так іде — то швець мій, бог би го побив! Тепер сидім тихо, що вни муть собі говорити».
+
[[Категорія:Казки про ведмедя]]
  
−
Та й сидять тихо. А тоті поприходили та й туда похожують собі, як діло котові та псові, та когутові. А вепря щось укусило. Вепр кинув хвостом, а кіт скочив та гадав, що то миш, та й вепря імив за хвіст. Вепр вергся кота та гукнув, а кіт вепря ся верг та й штрик у того дуба, де був [[медвідь]]. А [[медвідь]] гадав, що тот імив того та хоче і його, та й з дуба штрик та й вивихнув ногу. Утік вепр та й утік медвідь та й кажуть: «Бог би тебе побив з твоїм шевцем! Яких тот привів людей, що тот нас виловити хотів!» Когут кудкудаче, а вовк каже: «Най же вас, бо ви там були, але я на боці був, а від його кричав: «І тот ще тут?». Тепер,— каже,— що робимо?» А медвідь каже: «Я би не пішов, бо я собі вже ногу вломив». А вепр каже: «І я би не пішов, бо мені хвіст прирвав». А вовк каже: «Вже най пропадає моя праця, як ми маємо вигинувати».
+
[[Категорія:Казки про свиню]]

Поточна версія на 12:24, 24 березня 2015

Іде дорогою пес і вовк та й стрічаються і каже їден другому: «Помайбіг!» — «Як здоров! А ти хто?» — каже псові вовк. А пес каже: «Я швець. А ти,— каже,— хто?» — «Я різник. Як ти,— каже,— швець, ти би мені ізшив чоботи».— «Чому ні? Зшию».— «Але з чого би то,— каже,— добрі тоті чоботи?» — «Де би була кобила сита, з тої би добрі чоботи».— «Я,— каже,— тямую, де є кобила сита. Я її заріжу, іди зо мнов!» Та й пішли оба.

Найшов кобилу вовк та й заїв.

Каже: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а з шкіри чоботи аби-с мені зшив, а я тобі заплачу».

А пес сидів та й то все зіжрав, та й сидить далі. Вовк приходить ід нему та й каже:

«А зшив ти мені чоботи?» А він каже: «Ні».— «А чому?»-—«Бо то пусте було та й ся пірвало».

А вовк каже: «Та й з чого ж би добрі чоботи?» — «Де би-с найшов бика ситого».

— «Я,— каже,— тямую, іди зо мнов». Пішли та й знов того бика заїв вовк: «Лишаю тобі м'ясо на харч, а шкіри на чоботи, аби-с мені зробив».

А він зіжрав того бика та й сидить далі собі.

Приходить вовк за чобітьми, питає, ци зшив. А він каже, що ні.

«А чому?» — «Бо треба мати. Де би-с тямував вепря ситого?»

Тот каже: «Я тямую. Іди зо мнов, я дам тобі вепря ситого». Вни прийшли, того вепря вовк заїв та й каже: «Лишаю тобі сало, аби-с мав, та й лишаю м'ясо, аби-с їв».

Пес узяв та й з'їв то все, та й сидить. А вовк приходить та й каже:

«Ізшив ти мені чоботи?» — «Ні»,— каже. «А чому?» — «Бо то все було пусте. То все ся пірвало».

Тот тоді каже: «Їла би тебе біда! Кілько ти мене праці збавив. Але я тебе буду тягати, аби нас люди розсудили, ци то має пропасти». Пес каже: «Та най буде».— «Там на гору, на дуброву, аби-с третього дня вийшов з своїми людьми, а я з своїми. Та й там аби-сте ждали, котрі вперед вийдемо».

Узяв пес собі когута та й кота — свої люди — та й пішов на ту гору.

Вовк взяв собі медведя та й взяв вепря дикого. Вийшов на гору під дуброву та й там чекає вже. Вепр ся сховав в лист, а вовк у такий чагарець у лісок.

Ведмідь виліз на дуба, аби йому видко, коли муть іти.

А тоті з землі; вовк ся все питає: «Не видко?»

А медвідь каже, що нє. Знов ся питає: «Не видко?»

А ведмідь знов каже, що нє; та й ждуть. Але третій раз ся питає, а він каже: «Ідуть уже».

А вовк: «Ану, а багато їх йдуть?»

А медвідь каже: «Три. Один,— каже,— йде в черленім шлику, другий з шаблев, а третій таки так».

А вовк каже: «Тот у черленім шлику, то від його, а тот із шаблев — тото шандар його, а тот, що таки так іде — то швець мій, бог би го побив! Тепер сидім тихо, що вни муть собі говорити».

Та й сидять тихо. А тоті поприходили та й туда похожують собі, як діло котові та псові, та когутові. А вепря щось укусило. Вепр кинув хвостом, а кіт скочив та гадав, що то миш, та й вепря імив за хвіст. Вепр вергся кота та гукнув, а кіт вепря ся верг та й штрик у того дуба, де був ведмідь.

А ведмідь гадав, що тот імив того та хоче і його, та й з дуба штрик та й вивихнув ногу.

Утік вепр та й утік ведмідь та й кажуть:

«Бог би тебе побив з твоїм шевцем! Яких тот привів людей, що тот нас виловити хотів!»

Когут кудкудаче, а вовк каже:

«Най же вас, бо ви там були, але я на боці був, а від його кричав:

«І тот ще тут?». Тепер,— каже,— що робимо?»

А ведвідь каже: «Я би не пішов, бо я собі вже ногу вломив».

А вепр каже: «І я би не пішов, бо мені хвіст прирвав».

А вовк каже: «Вже най пропадає моя праця, як ми маємо вигинувати».

Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Пес-швець_і_вовк-різник_(українська_народна_казка)&oldid=8703