Відмінності між версіями «Озеро Залиш (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Давно колись в одному великому озері була сила-силенна коропів та карасів, а тому на його березі завжди сиділи [[риба]]лки.
  
 +
Та от дивна річ: коли ввечері вони збиралися додому, звідкілясь лунав голос:
  
 +
—    Залиш! Залиш!
  
 +
Голос наганяв на рибалок такого страху, що вони залишали снасті та улов і тікали додому. Ось чому люди назвали це озеро Залиш.
  
 +
Якось [[чоловік]] на ймення Міцудзаемон, вирушаючи на рибалку, сказав:
  
 +
—    Хоч би скільки  мені  кричали:  «Залиш!» — я  не  послухаюсь!
Цілісінький день не клювало; лиш надвечір Міцудзаемону пощастило витягти кілька рибин.
  
 +
«Ну,  тепер час і додому»,— подумав  він  і  підняв  кошичок  з  рибою. Аж тут, наче з-під землі, пролунало:
 +
 +
—    Залиш! Залиш!
 +
 +
—    А  чого  це  я  маю  залишати  рибу,  якої  сам  наловив? — вигукнув Міцудзаемон.
 +
 +
По дорозі додому він зустрів вродливу молодицю.
 +
 +
—    Пробачте, ви не продали б мені трохи риби? — спитала вона.
 +
 +
—    Не  можу.  Хочу  вернутися  додому  з  гостинцем,— непривітно  відповів Міцудзаемон.
 +
 +
Обличчя в молодиці посуворішало.
 +
 +
—    Тож не продасте? — знову спитала вона.
 +
 +
—    Не продам! — відповів Міцудзаемон і подався додому.
 +
 +
—    Гей, жінко,  подивись-но на мій улов! — похвалився він і помахав кошичком.— А  знаєш,  я  оце  зустрів  якусь  сердиту  молодицю.
 +
 +
—    Яку? — спитала [[жінка]].
 +
 +
—    Кажу ж тобі — сердиту. Вимагала, щоб я продав їй риби.
 +
 +
—    Може,  таку? — [[Жінка]]  повернулася  до  нього  обличчям  і  вигукнула: — Залиш!
 +
 +
То була молодиця, з якою він недавно здибався.
 +
 +
—    Ой, це ти?
 Міцудзаемон упав непритомний.
 +
 +
Через якийсь час він прийшов до  тями і побачив,  що він не  вдома, а в лісі, глухому й темнющому.  Снастей і риби  мовби й не  було.
 +
 +
 +
{{Казка про чоловіка}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 02:58, 5 березня 2014

Давно колись в одному великому озері була сила-силенна коропів та карасів, а тому на його березі завжди сиділи рибалки.

Та от дивна річ: коли ввечері вони збиралися додому, звідкілясь лунав голос:

— Залиш! Залиш!

Голос наганяв на рибалок такого страху, що вони залишали снасті та улов і тікали додому. Ось чому люди назвали це озеро Залиш.

Якось чоловік на ймення Міцудзаемон, вирушаючи на рибалку, сказав:

— Хоч би скільки мені кричали: «Залиш!» — я не послухаюсь!
Цілісінький день не клювало; лиш надвечір Міцудзаемону пощастило витягти кілька рибин.

«Ну, тепер час і додому»,— подумав він і підняв кошичок з рибою. Аж тут, наче з-під землі, пролунало:

— Залиш! Залиш!

— А чого це я маю залишати рибу, якої сам наловив? — вигукнув Міцудзаемон.

По дорозі додому він зустрів вродливу молодицю.

— Пробачте, ви не продали б мені трохи риби? — спитала вона.

— Не можу. Хочу вернутися додому з гостинцем,— непривітно відповів Міцудзаемон.

Обличчя в молодиці посуворішало.

— Тож не продасте? — знову спитала вона.

— Не продам! — відповів Міцудзаемон і подався додому.

— Гей, жінко, подивись-но на мій улов! — похвалився він і помахав кошичком.— А знаєш, я оце зустрів якусь сердиту молодицю.

— Яку? — спитала жінка.

— Кажу ж тобі — сердиту. Вимагала, щоб я продав їй риби.

— Може, таку? — Жінка повернулася до нього обличчям і вигукнула: — Залиш!

То була молодиця, з якою він недавно здибався.

— Ой, це ти?
 Міцудзаемон упав непритомний.

Через якийсь час він прийшов до тями і побачив, що він не вдома, а в лісі, глухому й темнющому. Снастей і риби мовби й не було.