Про котика і півника (українська народна казка)

Про котика і півника Жили-були на світі чоловік і жінка, і був у них кіт Мурко.

Як став старий-старий, що вже тяжко мишей ловив, дід узяв котика, поніс далеко-далеко в хащу і пустив його.

Що було там робити котикові? Він учинив собі хатку, залишився там і живе.

Небагато минуло часу, як прийшов туди півник і попросився до котика в хатку. Кіт зрадів, щиро прийняв його і говорить:

— Будемо два друзі, хоч нам не буде нудно. Рано збирається котик іти на здобич, принести дещо їсти, а півникові наказує:

— Не пускай нікого до хати.

Лиш котик відійшов від хати, а лисичка вже тут і проситься: — Пусти мене, півнику, в хату. А півник каже:

— Ток, ток, не велів коток.

Лисичка почала його благати, просити, ласкати. Півник відчинив двері. Лисичка схопила його і дала ногам знати. А півник кричить:

— Котику-братиісу, поможи, несе мене лиса через високі гори, через доли, через ріки.

Почув котик і давай лисичку доганяти. Догнав лисичку і півника відібрав. Приходять вони додому, і котик говорить :

— Казав я тобі: не пускай нікого. А тепер ще раз тобі нагадую: не пускай до хати нікого, бо я піду ще далі і можу не почути тебе.

Котик зібрався в путь-дорогу. А лисичка знову прийшла і ласкаво просить півника:

— Пусти мене, півнику, до хати.

Так просила, що й допросила, обманула півника. Півник одчинив двері, пустив її. А вона схопила півника, вергла на плечі і несе. А півник кричить:

— Котику-братику, поможи мені. Несе мене лиса через гори, ріки і долини.

Кричав, кричав, але котик не почув. Приносить лисичка півника у свій понур, у свою хатинку.

А в неї п'ятеро малих лисенят. Занесла вона його туди, а лисенята почали скубти півника то за хвіст, то за крила, уже майже всього обскубали.

Котик прийшов додому і бачить — півника нема.

І давай по слідові бігти, скільки лише духу було.

Прибіг до лисиччиної ями, вийняв із мішка гуслі (скрипку) і почав гусляти.

Стара лисиця почула музику, вийшла з ями, дивиться, хто так гарно грає. А котик стук лисичку та в мішок, і зав'язав її там.

Грає далі. Почули малі лисенята музику і почали по одному виходити з ями.

А котик усе цап та в мішок.

І так усі піймав, склав у мішок, зав'язав добре, узяв палку і давай колотити палкою по мішку.

Вишмагав їх так, що більше не будуть чіплятися до півника.

Потім котик узяв півника і поніс додому. Півник сидів на печі обскубаний і вже нікому двері не відчиняв.

І жили вони там дружно та мирно довгі-довгі роки.