Відмінності між версіями «Ворона і гадина (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:українська народна казка]] | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Ворона і гадина | Ворона і гадина | ||
| Рядок 10: | Рядок 5: | ||
Одного разу поклала собі ворона на дереві гніздо і нанесла яєць. А у тім дереві, у споді, у корінні, мала і гадина гніздо. Але ворона висиділа молоді і ходила шукати молодим поживлення. Далеко літала і збирала, що могла, аби погодувати діти. Приходить вона одного дня до гнізда, дивиться — бракує одного вороняти. Що би се було? Дуже їй жаль було за дитиною, але що мала робити? Другого дня забракло знов одного вороняти. І так за тиждень не стало і одної дитини. Дуже лементувала ворона, що якийсь злодій так виїв її діти, що вона не виділа, але не могла на то ніц порадити. Мусила вона наново нестися і сидіти. | Одного разу поклала собі ворона на дереві гніздо і нанесла яєць. А у тім дереві, у споді, у корінні, мала і гадина гніздо. Але ворона висиділа молоді і ходила шукати молодим поживлення. Далеко літала і збирала, що могла, аби погодувати діти. Приходить вона одного дня до гнізда, дивиться — бракує одного вороняти. Що би се було? Дуже їй жаль було за дитиною, але що мала робити? Другого дня забракло знов одного вороняти. І так за тиждень не стало і одної дитини. Дуже лементувала ворона, що якийсь злодій так виїв її діти, що вона не виділа, але не могла на то ніц порадити. Мусила вона наново нестися і сидіти. | ||
| − | Висиділа вона знов молоді, пішла їм шукати поживи. Приходить — знов бракує... І так раз по раз пропадало по вороняті, що лишилося лиш одно. Але як мало пропасти посліднє, то ворона зловила злодія. Сіла вона собі на друге дерево і дивиться, хто буде іти до гнізда, та й побачила, що то гадина, що мала гніздо у корінні, вилізла на дерево і з'їла її дитину. | + | Висиділа вона знов молоді, пішла їм шукати поживи. Приходить — знов бракує... І так раз по раз пропадало по вороняті, що лишилося лиш одно. Але як мало пропасти посліднє, то [[ворона]] зловила злодія. Сіла вона собі на друге дерево і дивиться, хто буде іти до гнізда, та й побачила, що то гадина, що мала гніздо у корінні, вилізла на дерево і з'їла її дитину. |
Думала ворона і гадала, а трудно було того злодія вигнати. Але видів то лис і зараз їй порадив: | Думала ворона і гадала, а трудно було того злодія вигнати. Але видів то лис і зараз їй порадив: | ||
| Рядок 16: | Рядок 11: | ||
— Тут,— каже,— зараз прийде князівська дочка купатися до ріки, і як буде з себе одежу здоймати, то буде мати на шиї злотний ланцюжок. Ти коби-с тот ланцюжок озьмила у дзьоб і занесла до тої нори гадячої, то буде добре. | — Тут,— каже,— зараз прийде князівська дочка купатися до ріки, і як буде з себе одежу здоймати, то буде мати на шиї злотний ланцюжок. Ти коби-с тот ланцюжок озьмила у дзьоб і занесла до тої нори гадячої, то буде добре. | ||
| − | І так ворона зробила. Але слуги уздріли, що ворона ухопила ланцюжок, і надзирці, надзирці та й дивляться. А ворона спустилася до гадячої нори і там упустила ланцюжок, а сама відлетіла на друге дерево і дивиться з вершка, що то з того буде. Слуги надійшли до того дерева до коріння і дивляться у нору, а там ланцюжок блищить си. Але що трудно було його дістати, то мусили копати і добули при тій нагоді і гадину та й й убили. | + | І так [[ворона]] зробила. Але слуги уздріли, що ворона ухопила ланцюжок, і надзирці, надзирці та й дивляться. А ворона спустилася до гадячої нори і там упустила ланцюжок, а сама відлетіла на друге дерево і дивиться з вершка, що то з того буде. Слуги надійшли до того дерева до коріння і дивляться у нору, а там ланцюжок блищить си. Але що трудно було його дістати, то мусили копати і добули при тій нагоді і гадину та й й убили. |
| + | |||
| + | Так-то [[ворона]] позбулася свого тяжкого ворога і уже собі дальше мешкала у своїм гнізді спокійно. | ||
| − | + | {{Казки про тварин}} | |
| + | [[Категорія:Казки про природу]] | ||
Версія за 08:26, 9 січня 2014
Ворона і гадина
Одного разу поклала собі ворона на дереві гніздо і нанесла яєць. А у тім дереві, у споді, у корінні, мала і гадина гніздо. Але ворона висиділа молоді і ходила шукати молодим поживлення. Далеко літала і збирала, що могла, аби погодувати діти. Приходить вона одного дня до гнізда, дивиться — бракує одного вороняти. Що би се було? Дуже їй жаль було за дитиною, але що мала робити? Другого дня забракло знов одного вороняти. І так за тиждень не стало і одної дитини. Дуже лементувала ворона, що якийсь злодій так виїв її діти, що вона не виділа, але не могла на то ніц порадити. Мусила вона наново нестися і сидіти.
Висиділа вона знов молоді, пішла їм шукати поживи. Приходить — знов бракує... І так раз по раз пропадало по вороняті, що лишилося лиш одно. Але як мало пропасти посліднє, то ворона зловила злодія. Сіла вона собі на друге дерево і дивиться, хто буде іти до гнізда, та й побачила, що то гадина, що мала гніздо у корінні, вилізла на дерево і з'їла її дитину.
Думала ворона і гадала, а трудно було того злодія вигнати. Але видів то лис і зараз їй порадив:
— Тут,— каже,— зараз прийде князівська дочка купатися до ріки, і як буде з себе одежу здоймати, то буде мати на шиї злотний ланцюжок. Ти коби-с тот ланцюжок озьмила у дзьоб і занесла до тої нори гадячої, то буде добре.
І так ворона зробила. Але слуги уздріли, що ворона ухопила ланцюжок, і надзирці, надзирці та й дивляться. А ворона спустилася до гадячої нори і там упустила ланцюжок, а сама відлетіла на друге дерево і дивиться з вершка, що то з того буде. Слуги надійшли до того дерева до коріння і дивляться у нору, а там ланцюжок блищить си. Але що трудно було його дістати, то мусили копати і добули при тій нагоді і гадину та й й убили.
Так-то ворона позбулася свого тяжкого ворога і уже собі дальше мешкала у своїм гнізді спокійно.
