Відмінності між версіями «Журавель сватає чаплю (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Жили собі на болоті журавель і чапля. | |
| + | [[Файл:Чапля 280х300.jpg|left]]Сумно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженився з журавлихою, пішов до чаплі- посватати її. А вона його зганьбила, як він прийшов. | ||
| − | + | — В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш, іди геть, довгоший! | |
| + | І журавель пішов із соромом до свого дому. Пожаліла чапля, що відмовила, те й надумала перепросити журавля. | ||
| + | — Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем.— І приходить і перепрошує журавля: | ||
| − | + | — Візьми мене за жінку. А він їй відповідає: | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері! | — Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері! | ||
| − | І пішла чапля з плачем і | + | |
| + | І пішла чапля з плачем і із соромом до свого дому. А потім передумав собі журавель: | ||
| + | |||
— Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її: | — Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її: | ||
| + | |||
— Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла: | — Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла: | ||
| + | |||
— Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати! | — Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати! | ||
| − | І так | + | |
| + | І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | {{Казки про тварин}} | ||
Поточна версія на 14:23, 8 серпня 2014
Жили собі на болоті журавель і чапля.
Сумно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженився з журавлихою, пішов до чаплі- посватати її. А вона його зганьбила, як він прийшов.
— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш, іди геть, довгоший!
І журавель пішов із соромом до свого дому. Пожаліла чапля, що відмовила, те й надумала перепросити журавля.
— Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем.— І приходить і перепрошує журавля:
— Візьми мене за жінку. А він їй відповідає:
— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері!
І пішла чапля з плачем і із соромом до свого дому. А потім передумав собі журавель:
— Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її:
— Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла:
— Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!
І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.

