Відмінності між версіями «Лисиця і козел у ямі (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[ | + | Голодна [[лисиця]] бігла понад лісом, задерши морду вгору, приглядалась на ворон, зазівалась і полетіла в яму. |
+ | Яма була глибока, вико[[пан]]а мисливцями, щоб зловити якого-небудь звірюку. | ||
+ | [[Лисиця]] цілий день гибіла в ямі голодна, силкувалась виплигнуть і ніяк не могла вибраться звідти. | ||
− | + | Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову; хвостиком ворушив, борідкою потру-хував, головою покивував. | |
+ | Побачила [[лисиця]] козла, почала його улещувать: | ||
+ | «Ей, земляк! Чого ти там спекою тиняєшся? Іди до мене в холодочок». | ||
+ | — «Не хочу, там сиро; я краще піду в ліс, там, може, собі водиці надибаю, а то душа горить, пити хочеться». | ||
− | + | — «Ех ти, дурень кудлатий, де ж ти там води знайдеш? Та навіщо й шукать, коли ось у мене під ногами е чиста холодна вода. | |
+ | |||
+ | Плигай до мене, тут прохолодно, не душно, свіжа водиця... І умирать не треба!.. А ти там печешся на сонці, нудьгуєш». | ||
− | |||
− | |||
− | |||
Козел послухався, плигнув до лисиці в яму, аж бризки полетіли на всі боки. Лисицю замалим не задушив. | Козел послухався, плигнув до лисиці в яму, аж бризки полетіли на всі боки. Лисицю замалим не задушив. | ||
+ | |||
А вона йому: «Тихше, бородатий дурень, ти всю мене обляпав грязюкою!» | А вона йому: «Тихше, бородатий дурень, ти всю мене обляпав грязюкою!» | ||
+ | |||
А сама тим часом, не довго думавши, плигнула козлові на спину, а зі спини на роги, і вистрибнула з ями. | А сама тим часом, не довго думавши, плигнула козлові на спину, а зі спини на роги, і вистрибнула з ями. | ||
+ | |||
А козел зостався у ямі і був там ще два дні, поки натрапили на нього пастухи і витягли звідти на віжках. | А козел зостався у ямі і був там ще два дні, поки натрапили на нього пастухи і витягли звідти на віжках. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | {{Казки про тварин}} |
Поточна версія на 16:14, 6 лютого 2015
Голодна лисиця бігла понад лісом, задерши морду вгору, приглядалась на ворон, зазівалась і полетіла в яму.
Яма була глибока, викопана мисливцями, щоб зловити якого-небудь звірюку.
Лисиця цілий день гибіла в ямі голодна, силкувалась виплигнуть і ніяк не могла вибраться звідти.
Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову; хвостиком ворушив, борідкою потру-хував, головою покивував.
Побачила лисиця козла, почала його улещувать:
«Ей, земляк! Чого ти там спекою тиняєшся? Іди до мене в холодочок».
— «Не хочу, там сиро; я краще піду в ліс, там, може, собі водиці надибаю, а то душа горить, пити хочеться».
— «Ех ти, дурень кудлатий, де ж ти там води знайдеш? Та навіщо й шукать, коли ось у мене під ногами е чиста холодна вода.
Плигай до мене, тут прохолодно, не душно, свіжа водиця... І умирать не треба!.. А ти там печешся на сонці, нудьгуєш».
Козел послухався, плигнув до лисиці в яму, аж бризки полетіли на всі боки. Лисицю замалим не задушив.
А вона йому: «Тихше, бородатий дурень, ти всю мене обляпав грязюкою!»
А сама тим часом, не довго думавши, плигнула козлові на спину, а зі спини на роги, і вистрибнула з ями.
А козел зостався у ямі і був там ще два дні, поки натрапили на нього пастухи і витягли звідти на віжках.