Відмінності між версіями «Дід, баба та курочка-ряба (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Був собі [[дід]] та [[баба]], а у їх – курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. [[Дід]] бив – не розбив, [[баба]] била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять. | Був собі [[дід]] та [[баба]], а у їх – курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. [[Дід]] бив – не розбив, [[баба]] била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять. | ||
− | Стоїть дуб. | + | [[Файл:Кур_ряба_250x200.jpg|left]]Стоїть дуб. |
- Двері, двері, чого ви рипите? | - Двері, двері, чого ви рипите? | ||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Дуб і поспускав гілля. | Дуб і поспускав гілля. | ||
− | - Як же, - кажуть, - нам не рипіти, був собі [[дід]] та [[баба]], а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. [[Дід]] бив – не розбив, [[баба]] била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав. | + | - Як же, - кажуть, - нам не рипіти, був собі [[дід]] та [[баба]], а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. [[Дід]] бив – не розбив, [[баба]] била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав.[[Файл:Курочка-ряба_300x207.jpg |right]] |
Іде [[баран]] води пити: | Іде [[баран]] води пити: |
Поточна версія на 04:13, 31 березня 2014
Був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять.
Стоїть дуб.
- Двері, двері, чого ви рипите?
- Поспускай гілля, то скажу.
Дуб і поспускав гілля.
- Як же, - кажуть, - нам не рипіти, був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав.
Іде баран води пити:
- Дубе, дубе, чого ти гілля поспускав?
- Збий собі роги, то скажу.
Він взяв і позбивав.
- Як же мені не поспускати: був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив.
Прийшов баран до річки.
- Баран, баран, чого ти роги позбивав?
- А стань крив’яною, то скажу.
Річка стала крив’яною.
- Як же мені не позбивати: був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала. Приходе до річки попова дівка, тарілки мити.
- Річка, річка, чого ти крив’яною стала?
- А побий отой посуд, то скажу.
Дівка і побила.
- Як же, - каже, - мені крив’яною не стати: був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила.
Прийшла дівка додому, а попадя діжу вчинила.
- Чого ти, - пита, - посуд побила?
- А порозкидайте цю розчину по хаті, то скажу.
Порозкидала попадя розчину, дівка і каже:
- Як же мені не побити: був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила, попадя розчину по хаті порозкидала.
Приходе піп:
- Що це ти наробила?
- А одріж косу, то скажу.
Піп узяв та й одрізав.
- Як же мені не порозкидати: був собі дід та баба, а у їх курочка ряба, та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Поклали в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбили. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солов’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуд побила, попадя розчину по хаті порозкидала, піп косу одрізав.