Відмінності між версіями «Журавель сватає чаплю (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
ЖУРАВЕЛЬ СВАТАЄ ЧАПЛЮ
+
Жили собі на болоті журавель і чапля.
 +
 
 +
[[Файл:Чапля 280х300.jpg|left]]Сумно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженився з журавлихою, пішов до чаплі- посватати її. А вона його зганьбила, як він прийшов.
 +
 
 +
— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш, іди геть, довгоший!
 +
 
 +
І журавель пішов із соромом до свого дому. Пожаліла чапля, що відмовила, те й надумала перепросити журавля.
  
Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженився з журавлихою, пішов до чаплі посватати її. А вона його зганьбила, як прийшов.
 
— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш, іди геть, довгошиїй!
 
І журавель пішов зі встидом до свого дому. По тім сватанню розгадалася чапля.
 
 
— Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем.— І приходить і перепрошує журавля:
 
— Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем.— І приходить і перепрошує журавля:
 +
 
— Візьми мене за жінку. А він їй відповідає:
 
— Візьми мене за жінку. А він їй відповідає:
 +
 
— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері!
 
— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері!
І пішла чапля з плачем і зі встидом до свого дому. А потім розгадав собі журавель:
+
 
 +
І пішла чапля з плачем і із соромом до свого дому. А потім передумав собі журавель:
 +
 
 
— Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її:
 
— Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її:
 +
 
— Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла:
 
— Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла:
 +
 
— Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!
 
— Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!
І так вопи до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.
 
  
[[Категорія:Українські народні казки]]
+
І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.
 +
 
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 
 +
 
 +
{{Казки про тварин}}

Поточна версія на 14:23, 8 серпня 2014

Жили собі на болоті журавель і чапля.

Чапля 280х300.jpg

Сумно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженився з журавлихою, пішов до чаплі- посватати її. А вона його зганьбила, як він прийшов.

— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш, іди геть, довгоший!

І журавель пішов із соромом до свого дому. Пожаліла чапля, що відмовила, те й надумала перепросити журавля.

— Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем.— І приходить і перепрошує журавля:

— Візьми мене за жінку. А він їй відповідає:

— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було іти тоді, як я тебе сватав, а тепер: за двері!

І пішла чапля з плачем і із соромом до свого дому. А потім передумав собі журавель:

— Шкода, що не взяв чаплю за жінку. Піду ще раз. І приходить до неї і перепрошує її:

— Чапле, піди за мене заміж. А чапля йому відповіла:

— Геть з моєї хати! Було мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!

І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.