Іжакова шубка

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жили-були старий із старою, і не було у них дітей. Сидять вони якось за столом і горюють:

– Послав би нам бог дитинча, хоч ростом з їжачка!

Тільки вони це вимовили, вилазить із-за печі маленький їжачок і говорить:

– Я – ваш синок!

Узяли люди їжачка в сини і виростили.

Коли їжачок підріс, мати і говорить:

– Будь у мене синок побільше, пас би він свиней. А такого маленького свині і затоптати можуть, ось біда-то.

– Не засмучуйся! З цією справою я справлюся!

– А не буде тобі боязно, синок?

– Свиней боятися! Та я б з сорому згорів! Давайте їх сюди, пастиму!

Погнав їжачок свиней в ліс і пас їх там три роки, не приганяючи додому. За три роки свиней наплодилося так багато, що і не порахувати.

Одного разу в тому лісі, де їжачок свиней пас, полював сам король та заплутався. Блукаючи по лісу, набрів він на отару, а самого пастушка не бачить, то той в хащі вліз.

– Чи є пастух при цих свинях? – крикнув король.

– А ось він – я! – відвечаєт їжачок.

– Та де ж ти?

– А в чагарнику.

– Йди сюди, поговоримо!

– Чому ж не піти? – відповів їжачок і виліз з чагарників.

– Та як же ти, такий маленький, свиней пасеш?

– А як же ти, такою великою, заблукав?

– Виведи мене з цього лісу!

– Чому ж не вивести? Віддай за мене свою молодшу дочку – миттю виведу.

– Бач чого захотів! Щоб я тобі,такому, дочку віддав!

– Ні так ні – шукай сам дорогу! Поскакав король. Проблукав він весь день, а до вечора знову тут як тут.

– Де ти? Чуй, пастушок, ніяк я дороги не знайду, виведи мене звідси!

– Чому ж не вивести? Віддай тільки за мене молодшу дочку – миттю виведу.

– Буде тобі дурниці молоти! Не можу я цього зробити!

– Ні так ні, шукай сам дорогу!

Зробив король круг, зробив інший та знову назад вернувся.

– Ну, оскільки, виведеш мене з лісу?

– Чому ж не вивести? Віддай тільки за мене свою молодшу дочку – миттю виведу.

– Ну що з тобою робити? Бери!

– Отже, обіцяєш мені свою дочку?

– Обіцяю!

– Гаразд!Їдь за мною по цій стежині, та поквапся, не то мої свині розбредуться.

Показав їжачок королеві дорогу, змовився, коли на весілля приїжджати, і зі всіх ніг до свиней кинувся. За три дні до весілля пригнав їжачок свиней до батька на двір. Батько тільки руками розвів: і в хліву, і в загородці, і у всіх закутах свиней повним-повнісінько, куди ні обернися – звідусіль хрюкають.

На третій день зрання надів їжачок святковий одяг, поверх їжакову шубку натягнув, запріг в берестяну карету двох чорних півнів і покотив у весь дух до нареченої в палац. Зустрів його король не з порожніми руками: наказав він своїм солдатам каменями берестяну карету закидати і півнів перебити. Але півні тільки камінь углядять, так – приг-приг-приг! – підстрибнуть, і камінь низом пролітає. І так до тих пір, поки не під'їхали вони до самого палацу. Тут півні проспівали:

– Кукаріку! Королівський зять приїхав!

Вийшла наречена назустріч, поклала їжачок в шовковий фартух і в палац несе. Старші сестри над нею потішаються, а молодша у відповідь:

– Смійтеся, смійтеся, який мені судженний, за таке і піду!

На ранок наречена знову поклала їжачок в свій фартух і несе в церкву – вінчатися. Наділи їжачку на лапку обручка, а після вінчання поклала дружина свого чоловіка у фартух, щоб в палац понести. Сміються всі над потішною парою, а молода дружина їм у відповідь:

– Смійтеся, смійтеся, який мені судженний, за таке і піду!

Увечері, як спати лягати, стягнув їжачок свою шубку і поклав в ногах. Побачила це дружина і думає: “І навіщо таку колючу шубку берегти? Ось засне чоловік – спалю її!”

Як задумала, так і зробила. А далі що? Тільки шубка згоріла, чоловік захворів, та так тяжко, того і дивися помре. Плаче дружина, кається. А їжачок, дружину утішає:

– Знаю, знаю, дружина люб'язна, що не із зла ти це зробила, та тільки, перш ніж за справу братися, треба б з чоловіком порадитися. Якби ти нині шубку не спалила, я б за два тижні від неї без болю позбавився. Проте якщо я витерплю, то ти чудо побачиш і сльози радістю зміняться.

Важко було їжачку, але терпів він і витерпів. Особливо в останній день хвороба йому дошкуляла. Але тільки сонечко зайшло, схопився їжачок з ліжка, тричі посмикав мордочкою і в ту ж мить перетворився на статного парубка. Тесть на радощах віддав йому всю владу. А новий король призвав до себе своїх батьків і зажив з молодою дружиною щасливо.