Вовк, собака та кіт (Білоруська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жив собі бідний дід. Мав він собаку. Як собака постарів, дід прогнав його з двору. Пішов собака в ліс, дивиться — аж там вовк сидить. Вовк і каже: Іди до мене, будемо з тобою в дружбі жити. Собака згодився. Одного разу лежали вони у лігві і захотіли їсти.

— Піди,— каже вовк,— подивись, може, хто в полі пасеться. Вийшов собака, подивився та й каже: Гуси ходять! Клопоту густо, а в животі пусто! — відповідає вовк. А собаці так їсти хочеться, що вже й гусятини покуштував би. Минає час, вовк знову каже: Піди подивись, може, там ще хтось пасеться. Пішов собака, подивився та й каже:

Свині ходять!

Ой, з ними клопоту густо, а в животі пусто! Через деякий час вовк знову каже:

Вибіжи, може, ще хто пасеться. Собака вибіг та й каже вовкові:

Там кінь ходить!

Ну, зараз підемо!

Вовк пірнув у воду, викачався в піску й питає собаку:

— Добре я придумав? Не впізнати мене?

— Добре!

Пішли вони до того коня. Вовк зайшов спереду, став проти морди й обтрусився. Кінь очі замружив, а вовк його за гриву та й задушив. Поїли вони, а тоді собака й каже:

Отепер я вже навчився, піду сам. їде він, а назустріч кіт. Собака й кличе кота:

Ходімо разом, я навчу тебе худобу душити. Пішли вони в ліс. Собака наказує котові:

— Біжи подивись, може, хто в полі ходить.

Кіт побіг, повернувся та й каже:

— Гуси ходять! '

— Е, клопоту густо, а в животі пусто!

А кіт їсти просить. Собака каже:

Піди ще, може, хто ходить.

Кіт сходив та й каже:

— Свині! Е, клопоту густо, а в животі пусто!

Через деякий час собака знов посилає:

Біжи, може, хто ходить! Кіт вибіг і каже:

Кінь ходить!

Ну, зараз підемо!

Побіг собака, пірнув у воду, тоді викачався в піску й питає кота:

Добре я придумав? Ні! — відповідає кіт.

А ти кажи, що добре!

— Ну, добре!

Собака підійшов до коня ззаду, а він йому як дасть копи том у лоба, той і очі витріщив. А кіт каже:

— Оце добре!

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти