Вовк та вовчиця (Українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Розмовляли одного разу вовк з вовчицею.

«Погано тобі, вовче, живеться»,— каже вовчиця.

«Чому?» — дивиться на неї вовк.

«Ти все по кущах ходиш, від людей ховаєшся».

— «Гм,— пробурчав вовк,— але ти також від людей ховаєшся...»

— «Ні, я де хочу, там і ходжу, і ніхто мене не бачить».

— «Брешеш ти, голубонько! — не погоджується вовк.

— Тебе бачать люди так само, як і мене».

— «Вір, не вір, я правду кажу»,— відповідає вовчиця.

Покрутив головою вовк та й каже: «Коли так, то давай перевіримо.

Я заховаюсь у кущах, а ти йди у поле. Побачим: помітять тебе люди чи ні?»

— «Добре,— каже вовчиця,— подивимось!»

Пішов вовк у кущі, а вовчиця вийшла у поле. Побачили її орачі і почали гукати: «Вовк, вовк!..»

Почув це вовк у кущах, що його згадують, і дременув у ліс.

Біжить та й думає: «Цікаво, вовчиця в поле вийшла — і нічого, а я в кущах сидів — і мене побачили!..»

Догнала його вовчиця, запитує: «Ну що, чия правда?»

Віддихався вовк та й каже: «Твоя правда. Нічого не скажеш!.. Якби не перевірив, ніколи б не повірив».

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти