Гадюка та ворона: (Туркменська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Давно колись високо в горах жила на одній скелі ворона. А недалеко від неї в норі оселилася гадюка. Тільки-но ворона виведе пташенят, гадюка їх одразу й поїсть. Довго так велося, все та гадюка їла ворониних діток. Замучилася ворона, стало їй життя не миле. Несила вже зносити таку наругу. А був у неї приятель — шакал. Якось, коли прийшов він до ворони в гості, та тяжко зітхнула й розповіла йому, як збиткується над нею гадюка. От шакал і радить їй:

— Переселися деінде, то й матимеш порятунок,

— Ні, друже шакале, не покину я цього місця; або сама загину, або гадину вб'ю.

— Як же ти її уб'єш?

— Коли засне.

— Нічого в тебе не вийде,— промовив шакал.— Краще полети в село та вкрадь у когось хустку або сорочку. За тобою поженуться, а ти й кинь те, що вкрадеш, на гадюку. Люди, щоб забрати свою одежину, уб'ють гадюку, а тобі порятунок буде.

Ото й полетіла ворона в село. Аж там молодиця білизну пере. Вкрала ворона якусь хустину, полетіла, а люди — за нею. Ворона кидь її на гадюку, а люди прибігли і вбили гадину.

Так ворона врятувалася від гадюки й стала жити щасливо.

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти