Зустріч їжака з лисицею і вовком (Українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Одного разу їжак біг лісом, шукав собі їжі. Назустріч йому мчалась лисичка.

їжак, побачивши лисичку, миттю зіжмавсь, сховавсь в свої колючки і лежав нерухомо.

Лисичка, побачивши їжака, спинилась і почала його обнюхувать.

Лис ъж 300х200.jpg
Не раз сикалась укусить, та щоразу натикалась мордою на колючки.

А далі одійшла од нього і каже: «Який ти гарний звірок!

Я хотіла полюбуваться на тебе, а ти ховаєшся в свої колючки!

Скинь геть свої колючки, ти тоді іще кращий будеш».

— «Я не звертаю уваги на те, що мої колючки другим не наравляться, зате я нікого не боюсь, мене вони забороняють од ворогів».

Лисичка повертілась, повертілась і побігла далі, їжак розправивсь і теж подався своєю дорогою.

Не вспів пробігти сажень з десять, як знов наткнувсь па біду.

Назустріч їжакові біг вовк. Побачивши їжака, вовк спинивсь.

їжак мерщій стуливсь в клубок, настовбурчив свої колючки і лежав нерухомо.

Вовк сикнувсь до їжака, хотів його в рот взять, та поколов собі губи, одступивсь трохи од їжака, покрутив головою, зачхав, погладив себе лапою по морді і каже:

«Я бачу: ти як дві каплі води — порося, тіко у тебе щетина дуже цупка і колюча...»

Вовк розгнівавсь на їжака. Якби він не був колючий, так розірвав би його на шматки, а то з досади... подавсь далі, їжак мерщій розправивсь і побіг до своєї нори.

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти