Лев і мишеня (Українська народна казка )

Матеріал з Казки українською мовою

Лев опісля обіду ліг в холодочку опочивать.

Тіко що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева.

Lev-mushenya-250.jpg

Лев спросоння подумав, що його хто-небудь ловить, здригнув, підняв голову, аж то мишеня по йому пробігло.

Лев тоді й каже:

«Як ти сміло мене турбувати?! Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться».

— «Володар-батюшка! — жалібно запищало мишеня.

— Будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного...

Я невзначай потурбувало тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану».

Лев засміявся. Йому дуже чудно стало, що мишеня таку нісенітницю варняка. А далі каже:

«Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тіко гляди, більше не одважуйсь старших од себе турбувати».

Мишеня швиденько побігло од лева і сховалось в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до лева.

Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів на мишеня і сваривсь задушить його. Попавсь бідняга і сам в біду.

Вночі гуляв по лісу і попавсь в тенети. Скільки він не пручавсь, не міг викрутиться; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувавсь.

Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирваться, прибігло до його і почало гризти тенети.

Не пройшло й півгодини, як тенети були вже переточені. Лев випроставсь, подякував мишеняті і подавсь подалі од того місця.