Лисиця та їжак (Українська народна казка)
Поверталася стара лисиця з невдалого полювання.
У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає.
Назустріч їжак.
«Здоров був, їжаче!»
— «Здоровенькі й ви будьте»,— відповів їжак і згорнувся клубочком.
«Як здоров'ячко?»
— «Спасибі».
— «А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось».
Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.
«Не можу,— відповідає.— Я ще не вмивався».
— «А знаєш,— каже лисиця,— я тепер уже не їм м'яса, самі овочі.
Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..»
— «Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться».— «Де це?» — так і підскочила лисиця. «За струмочком праворуч. Та куди ж ви?» — «Побіжу, ніколи...»
І лисиці — як не було.
Розгорнувся їжак: «Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш...»
Та й потупав далі.
