Сліпий ворон: (Туркменська народна казка)
Був собі один пастух, і пас він череду. А ще він мав жінку, хату й корову. Зробив якось чередник курт та й поклав на дах хати, щоб сох на сонці. Дні минали, і пастух став помічати, що курту все меншає та й меншає. Ото й надумав вистежити злодія.
Коли це прилітає сліпий ворон та й ну клювати курт. Упіймав чередник птаха й хотів убити, аж сліпий ворон каже:
— Не вбивай мене, я дам тобі все що захочеш. Приходь завтра до мене додому, а де моя хата, знає кожен, кого б ти не запитав.
Відпустив чередник ворона. А на другий день, пригнавши череду, пішов шукати сліпого ворона. Ішов, ішов — аж назустріч йому чабан з отарою.
— Чиї це вівці? — запитав чередник у чабана.
— Мий руки та сідаймо обідати.
— Та ж нема чого,— одказує та.
— А глянь лишень,— сказав чоловік і гукнув: — Розгортайся, скатертино, розгортайся, доброю їжею заставляйся!
Т ту ж мить на скатертині з'явилися різноманітні страви. Пообідали вони, чоловік і каже:
— Згорнися, скатертино, згорнися!
Скатертина згорнулася.
Наступного дня покликав чоловік у гості падишаха, всіх його друзів та візира. Тільки-но гості прийшли, чоловік сказав:
— Розгортайся, скатертино, розгортайся, доброю іжею заставляйся!
І на скатертині з'явилися які хочете страви. Пообідали падишах та його почет і пішли додому.
От падишах і каже своїм слугам:— Ідіть і заберіть скатертину. Прийшли слуги й забрали у бідняка скатертину.
А той тоді зраночку пішов до сліпого ворона й каже:
— Падишах забрав у мене скатертину. Сліпий ворон дав біднякові ішака й каже:
— Як тільки ти крикнеш ішакові: «Гей!» — із нього посиплеться золото.
Забрав чоловік ішака та й іде додому. Коли це дістався до палацу падишаха, то, щоб швидше проминути, гукнув на ішака: «Гей!» З ішака посипалося золото.
Падишах побачив це і забрав ішака собі. Вранці бідняк знову йде до сліпого ворона.
— Падишах забрав у мене й ішака,— сказав він, прийшовши до сліпого ворона.
Тоді сліпий ворон дав чоловікові скриньку й сказав:
— Тільки-но скажеш: «Відчинися, моя скринько, відчинися, чоловіче з булавою, із'явися!» — із скриньки вискочить чоловік з булавою й поб'є кожного, хто до нього поткнеться. Коли ж ти захочеш, щоб він заховався, то скажеш: «Заховайся, чоловіче, заховайся, а ти, скринько, зачиняйся, зачиняйся!» Скринька й зачиниться.
Узяв чоловік скриньку та й іде додому, а сам гадає: «Хіба може в такій скриньці лягти чоловік та ще й з булавою?» Ото поставив скриньку на горбочку, а сам сховався та й гукає:
— Відчинися, моя скринько, відчинися, чоловіче з булавою, із'явися!
І з скриньки вискочив дядько з булавою та й ну того бідняка лупити.
Бідняк як зарепетує: «Заховайся, чоловіче, заховайся, а ти, скринько, зачиняйся, зачиняйся!» Скринька й зачинилася.
Узяв тоді бідняк скриньку, приніс у двір падишаха, поставив її перед палацом і крикнув:
— Відчинися, моя скринько, відчинися, чоловіче з булавою, із'явися!
А сам утік. Із скриньки вискочив дядько з булавою, зруйнував палац падишаха, будинки його друзів та візира, ще й самих їх побив.
А бідняк побачив це та й кричить:
— Заховайся, чоловіче, заховайся, а ти, скринько, зачиняйся, зачиняйся!
А тоді забрав скатертину й ішака та й зажив щасливо.
