Відмінності між версіями «Як гукнеш, так і відгукнеться»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Ж или собі двоє братів. Вони все ро¬били разом: спільно поставили будинок на двох, купили ...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
Ж или собі двоє братів. Вони все ро¬били разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді.
+
Жили собі двоє братів. Вони все робили разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді.
 +
 
 
Та ось один з братів знайшов у землі скарб. Жадібність спалахнула в його серці, і він вирішив приховати знахідку. Збудував собі новий будинок і почав жити окремо. Запишався так, що куди там. Бідного брата він і знати більше не хоче. А жаднюга зробився такий, якого ще світ не бачив.
 
Та ось один з братів знайшов у землі скарб. Жадібність спалахнула в його серці, і він вирішив приховати знахідку. Збудував собі новий будинок і почав жити окремо. Запишався так, що куди там. Бідного брата він і знати більше не хоче. А жаднюга зробився такий, якого ще світ не бачив.
 +
 
Прийшов він якось до бідного брата та й каже:
 
Прийшов він якось до бідного брата та й каже:
 +
 
— Я хочу забрати свою половину будинку. І половину осла також — буде сякий-такий харч собакам.
 
— Я хочу забрати свою половину будинку. І половину осла також — буде сякий-такий харч собакам.
 +
 
Почув бідний брат ці слова і почав просити багатого брата:
 
Почув бідний брат ці слова і почав просити багатого брата:
 +
 
— Будь ласка, не роби цього! Коли ти зламаєш свою половину будинку, то й моя розсиплеться. Я тобі заплачу за твою половину будинку і за твою половину осла.
 
— Будь ласка, не роби цього! Коли ти зламаєш свою половину будинку, то й моя розсиплеться. Я тобі заплачу за твою половину будинку і за твою половину осла.
 +
 
Але багатий брат не погодився:
 
Але багатий брат не погодився:
 +
 
— Ні, не хочу. Те, що належить мені, те моє. А те, що моє, я хочу забрати й заберу. І не треба мені натомість ані грошей, ані чогось іншого.
 
— Ні, не хочу. Те, що належить мені, те моє. А те, що моє, я хочу забрати й заберу. І не треба мені натомість ані грошей, ані чогось іншого.
 +
 
Прийшли вони до судді.
 
Прийшли вони до судді.
— О суддя! — сказав бідний брат.— Вислухай нас і розсуди. Ми — брати. Жили бідно і все ділили порівну. Разом поставили будинок, купили осла в складку. Тепер мій брат розбагатів. Він поставив собі новий будинок — пишний-препишний. У нього тепер величезні отари худоби. І от він хоче зруйнувати наш старий будинок і забрати свою половину, зарізати осла і та¬кож забрати половину. Я просив його залишити мені будинок і осла, але він на це не пристає. Я пропонував йому гроші за півбудинку й півосла. Але він і на це не згоден. Тому-то ми й прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас.
+
 
 +
— О суддя! — сказав бідний брат.— Вислухай нас і розсуди. Ми — брати. Жили бідно і все ділили порівну. Разом поставили будинок, купили осла в складку. Тепер мій брат розбагатів. Він поставив собі новий будинок — пишний-препишний. У нього тепер величезні отари худоби. І от він хоче зруйнувати наш старий будинок і забрати свою половину, зарізати осла і також забрати половину. Я просив його залишити мені будинок і осла, але він на це не пристає. Я пропонував йому гроші за півбудинку й півосла. Але він і на це не згоден. Тому-то ми й прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас.
 +
 
 
Вислухав суддя бідного брата і звернувся до багатого:
 
Вислухав суддя бідного брата і звернувся до багатого:
 +
 
— А що ти скажеш?
 
— А що ти скажеш?
 +
 
Багатий брат сказав таке:
 
Багатий брат сказав таке:
 +
 
— Справедливий суддя! Хіба не може всяк робити зі своїм добром усе, що хоче? Я ж не прошу, аби брат віддав мені те, що належить йому. А він зазіхає на те, що належить мені.
 
— Справедливий суддя! Хіба не може всяк робити зі своїм добром усе, що хоче? Я ж не прошу, аби брат віддав мені те, що належить йому. А він зазіхає на те, що належить мені.
 +
 
Суддя сказав бідному братові:
 
Суддя сказав бідному братові:
 +
 
— Навіщо ти заважаєш брату робити зі своїм добром усе, що він хоче? Хай зламає будинок, заріже осла і візьме свою частку того й того.
 
— Навіщо ти заважаєш брату робити зі своїм добром усе, що він хоче? Хай зламає будинок, заріже осла і візьме свою частку того й того.
Пішли брати від судді. Бідний — сумний та невеселий, а багатий — ра¬дісний та щасливий.
+
 
 +
Пішли брати від судді. Бідний — сумний та невеселий, а багатий — радісний та щасливий.
 +
 
 
Бідний брат сказав:
 
Бідний брат сказав:
 +
 
— Це вирок нерозумного судді.
 
— Це вирок нерозумного судді.
 +
 
А багатий брат заперечив:
 
А багатий брат заперечив:
 +
 
— Хай буде так, як постановив суддя.
 
— Хай буде так, як постановив суддя.
 +
 
Багатий брат зарізав осла, а тоді покликав слуг і звелів ламати будинок.
 
Багатий брат зарізав осла, а тоді покликав слуг і звелів ламати будинок.
 +
 
Тим часом бідний брат виніс зі своєї половини будинку сяке-таке майно і почав підпалювати будинок. Побачив це багатий і закричав:
 
Тим часом бідний брат виніс зі своєї половини будинку сяке-таке майно і почав підпалювати будинок. Побачив це багатий і закричав:
 +
 
— Не підпалюй будинку, бо загориться й моя половина!
 
— Не підпалюй будинку, бо загориться й моя половина!
 +
 
А бідний на те:
 
А бідний на те:
 +
 
— Ніхто не має права завадити мені робити зі своїм добром усе, що я хочу. А я хочу спалити свою половину будинку і посадити на цьому місці боби.
 
— Ніхто не має права завадити мені робити зі своїм добром усе, що я хочу. А я хочу спалити свою половину будинку і посадити на цьому місці боби.
 +
 
І знову пішли вони до судді.
 
І знову пішли вони до судді.
 +
 
Вислухавши їх, суддя мовив:
 
Вислухавши їх, суддя мовив:
 +
 
— Те саме, що я сказав вам минулого разу, скажу й тепер. Кожен має право робити зі своїм добром усе, що йому заманеться. Один може ламати  
 
— Те саме, що я сказав вам минулого разу, скажу й тепер. Кожен має право робити зі своїм добром усе, що йому заманеться. Один може ламати  
  
 +
будинок, аби забрати свою половину, а другий палити свою половину. Пішли брати від судді.
  
 +
Багатий озвався:
  
 +
— Це вирок нерозумного судді.
  
 +
А бідний у відповідь:
  
 +
— Хай буде так, як постановив суддя.
  
 +
І він спалив свою половину будинку, а разом із його половиною згоріла й друга — братова.
  
 +
Після цього бідний брат перекопав землю й посадив боби. Коли боби виросли, син багатого брата нарвав із грядки стручків і поїв їх.
  
 +
Бідний брат привів хлопця до батька і сказав:
  
 +
— Твій син з’їв мої боби. Я розріжу йому живота і заберу їх.
  
 +
Багатий брат почав прохати його:
  
 +
— Ой, не вбивай мого сина! Я дам тобі інших бобів замість тих, які він з’їв.
  
 +
Але бідний брат на те відповів:
  
 +
— Ні, інших мені не треба. Я хочу мати свої боби.
  
 +
Багатий брат упав навколішки і почав благати:
  
 +
— За твої кілька бобів я віддам тобі цілий мішок — тільки не вбивай моєї дитини.
  
 +
Але бідний брат стояв на своєму:
  
 +
— Мені не потрібні твої боби — навіть цілий мішок. Мені потрібні ті, які з’їв твій син.
  
 +
Пішли вони знову до судді.
  
 +
Вислухав суддя багатого брата й сказав:
  
 +
— Мій вирок буде такий самий, як і досі. Кожен має право робити зі своїм майном те, що йому заманеться. І коли твій брат хоче повернути собі свої боби, навіщо ти пропонуєш йому замість них інші? Забирайтеся геть і більше не приходьте до мене!
  
 +
Повернулися брати додому.
  
 +
Багатий покликав до себе найстарших і найпочесніших жителів села і почав їх просити:
  
 +
— Заступіться за мого сина! Я віддам братові половину свого багатства, аби лиш він змилувався над сином.
  
 +
Старі підійшли до бідняка.
  
 +
І тоді бідняк сказав:
  
 +
— Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.
  
  
 
 
 
 
 
 
будинок, аби забрати свою половину, а другий палити свою половину. Пішли брати від судді.
 
Багатий озвався:
 
— Це вирок нерозумного судді.
 
А бідний у відповідь:
 
— Хай буде так, як постановив суддя.
 
І він спалив свою половину будинку, а разом із його половиною згоріла й друга — братова.
 
Після цього бідний брат перекопав землю й посадив боби. Коли боби вирос¬ли, син багатого брата нарвав із грядки стручків і поїв їх.
 
Бідний брат привів хлопця до батька і сказав:
 
— Твій син з’їв мої боби. Я розріжу йому живота і заберу їх.
 
Багатий брат почав прохати його:
 
— Ой, не вбивай мого сина! Я дам тобі інших бобів замість тих, які він з’їв.
 
Але бідний брат на те відповів:
 
— Ні, інших мені не треба. Я хочу мати свої боби.
 
Багатий брат упав навколішки і почав благати:
 
— За твої кілька бобів я віддам тобі цілий мішок — тільки не вбивай моєї дитини.
 
Але бідний брат стояв на своєму:
 
— Мені не потрібні твої боби — навіть цілий мішок. Мені потрібні ті, які з’їв твій син.
 
Пішли вони знову до судді.
 
Вислухав суддя багатого брата й сказав:
 
— Мій вирок буде такий самий, як і досі. Кожен має право робити зі своїм майном те, що йому заманеться. І коли твій брат хоче повернути собі свої бо¬би, навіщо ти пропонуєш йому замість них інші? Забирайтеся геть і більше не приходьте до мене!
 
Повернулися брати додому.
 
Багатий покликав до себе найстарших і найпочесніших жителів села і почав їх просити:
 
— Заступіться за мого сина! Я віддам братові половину свого багатства, аби лиш він змилувався над сином.
 
Старі підійшли до бідняка.
 
І тоді бідняк сказав:
 
— Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.
 
  
 
{{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}
 
{{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}

Поточна версія на 17:29, 24 серпня 2013

Жили собі двоє братів. Вони все робили разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді.

Та ось один з братів знайшов у землі скарб. Жадібність спалахнула в його серці, і він вирішив приховати знахідку. Збудував собі новий будинок і почав жити окремо. Запишався так, що куди там. Бідного брата він і знати більше не хоче. А жаднюга зробився такий, якого ще світ не бачив.

Прийшов він якось до бідного брата та й каже:

— Я хочу забрати свою половину будинку. І половину осла також — буде сякий-такий харч собакам.

Почув бідний брат ці слова і почав просити багатого брата:

— Будь ласка, не роби цього! Коли ти зламаєш свою половину будинку, то й моя розсиплеться. Я тобі заплачу за твою половину будинку і за твою половину осла.

Але багатий брат не погодився:

— Ні, не хочу. Те, що належить мені, те моє. А те, що моє, я хочу забрати й заберу. І не треба мені натомість ані грошей, ані чогось іншого.

Прийшли вони до судді.

— О суддя! — сказав бідний брат.— Вислухай нас і розсуди. Ми — брати. Жили бідно і все ділили порівну. Разом поставили будинок, купили осла в складку. Тепер мій брат розбагатів. Він поставив собі новий будинок — пишний-препишний. У нього тепер величезні отари худоби. І от він хоче зруйнувати наш старий будинок і забрати свою половину, зарізати осла і також забрати половину. Я просив його залишити мені будинок і осла, але він на це не пристає. Я пропонував йому гроші за півбудинку й півосла. Але він і на це не згоден. Тому-то ми й прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас.

Вислухав суддя бідного брата і звернувся до багатого:

— А що ти скажеш?

Багатий брат сказав таке:

— Справедливий суддя! Хіба не може всяк робити зі своїм добром усе, що хоче? Я ж не прошу, аби брат віддав мені те, що належить йому. А він зазіхає на те, що належить мені.

Суддя сказав бідному братові:

— Навіщо ти заважаєш брату робити зі своїм добром усе, що він хоче? Хай зламає будинок, заріже осла і візьме свою частку того й того.

Пішли брати від судді. Бідний — сумний та невеселий, а багатий — радісний та щасливий.

Бідний брат сказав:

— Це вирок нерозумного судді.

А багатий брат заперечив:

— Хай буде так, як постановив суддя.

Багатий брат зарізав осла, а тоді покликав слуг і звелів ламати будинок.

Тим часом бідний брат виніс зі своєї половини будинку сяке-таке майно і почав підпалювати будинок. Побачив це багатий і закричав:

— Не підпалюй будинку, бо загориться й моя половина!

А бідний на те:

— Ніхто не має права завадити мені робити зі своїм добром усе, що я хочу. А я хочу спалити свою половину будинку і посадити на цьому місці боби.

І знову пішли вони до судді.

Вислухавши їх, суддя мовив:

— Те саме, що я сказав вам минулого разу, скажу й тепер. Кожен має право робити зі своїм добром усе, що йому заманеться. Один може ламати

будинок, аби забрати свою половину, а другий палити свою половину. Пішли брати від судді.

Багатий озвався:

— Це вирок нерозумного судді.

А бідний у відповідь:

— Хай буде так, як постановив суддя.

І він спалив свою половину будинку, а разом із його половиною згоріла й друга — братова.

Після цього бідний брат перекопав землю й посадив боби. Коли боби виросли, син багатого брата нарвав із грядки стручків і поїв їх.

Бідний брат привів хлопця до батька і сказав:

— Твій син з’їв мої боби. Я розріжу йому живота і заберу їх.

Багатий брат почав прохати його:

— Ой, не вбивай мого сина! Я дам тобі інших бобів замість тих, які він з’їв.

Але бідний брат на те відповів:

— Ні, інших мені не треба. Я хочу мати свої боби.

Багатий брат упав навколішки і почав благати:

— За твої кілька бобів я віддам тобі цілий мішок — тільки не вбивай моєї дитини.

Але бідний брат стояв на своєму:

— Мені не потрібні твої боби — навіть цілий мішок. Мені потрібні ті, які з’їв твій син.

Пішли вони знову до судді.

Вислухав суддя багатого брата й сказав:

— Мій вирок буде такий самий, як і досі. Кожен має право робити зі своїм майном те, що йому заманеться. І коли твій брат хоче повернути собі свої боби, навіщо ти пропонуєш йому замість них інші? Забирайтеся геть і більше не приходьте до мене!

Повернулися брати додому.

Багатий покликав до себе найстарших і найпочесніших жителів села і почав їх просити:

— Заступіться за мого сина! Я віддам братові половину свого багатства, аби лиш він змилувався над сином.

Старі підійшли до бідняка.

І тоді бідняк сказав:

— Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.