Відмінності між версіями «Жабеня та гадючка (грецька народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показані 8 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Жили собі дід та баба.
+
Жили собі [[дід]] та [[баба]].
  
 
Дітей у них не було. Баба каже дідові:
 
Дітей у них не було. Баба каже дідові:
Рядок 7: Рядок 7:
 
— Жили б ми тоді щасливо,— відповідає дід.
 
— Жили б ми тоді щасливо,— відповідає дід.
  
Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!
+
Не встиг він і оком моргнути, як [[жабеня]] стриб через поріг у хату!
  
 
— Просимо, просимо,— мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.
 
— Просимо, просимо,— мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.
Рядок 29: Рядок 29:
 
— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний.
 
— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний.
  
Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:
+
[[Баба]] зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:
  
 
— Не замикайте, бабуню, судник.
 
— Не замикайте, бабуню, судник.
Рядок 45: Рядок 45:
 
— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там!
 
— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там!
  
Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.
+
Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку [[гадючку]] з золотою короною на голівці.
  
 
— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені!
 
— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені!
Рядок 69: Рядок 69:
 
— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.
 
— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.
  
Д'д із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом.
+
Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом.
  
 
Дід і баба зажили собі в достатку.
 
Дід і баба зажили собі в достатку.
Рядок 82: Рядок 82:
  
 
Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.
 
Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.
 +
 +
 +
{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 +
 +
{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 +
{{Чарівні казки}}

Поточна версія на 12:45, 9 вересня 2013

Жили собі дід та баба.

Дітей у них не було. Баба каже дідові:

— От якби нам маля, хоча б жабеня, га?

— Жили б ми тоді щасливо,— відповідає дід.

Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!

— Просимо, просимо,— мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.

Жабеня наїлося, напилося, сіло в куток і заснуло. Спало, аж поки зайшло сонце. Потім вийшло у двір і просиділо там цілу ніч.

Рано-вранці прокинулася баба і взялася варити кашу. Насипала в горщик борошна, потім відчинила судник, щоб узяти глечик молока. Але молока не було.

Розсердилася баба на діда:

— Це ти, старий випив молоко?

— Я випив молоко? — перепитав дід.— Сама, мабуть, випила! Вари тепер кашу з водою, бо я вже виголодався.

Баба зварила кашу і покликала жабеня снідати.

Другого дня баба знову відчинила судник, аби взяти молока на кашу, але його там знову не було. Глечик був порожній.

— Ти пив молоко, старий? — спитала вона діда.

— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний.

Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:

— Не замикайте, бабуню, судник.

Баба заглянула туди.

До неї вистрибнуло жабеня, стало й мовчить.

Баба засміялася:

— Гаразд, не замкну судник, але вранці, коли побачу надпите молоко, будеш бите.

Наступного дня встала баба варити кашу: насипала борошна в горщик — і до глечика.

— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там!

Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.

— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені!

І вхопила віник.

— Не бий мене, бабусю,— стала благати гадючка.— я тобі відплачу.

— Чим ти мені можеш відплатити? — спитала баба.— Тільки молоко вмієш пити!

— Випусти мене, жабеня,— мовила гадючка,— і йдіть обоє за мною. Якщо я нічим вам не відплачу, можете зі мною робити, що самі схочете.

Жабеня випустило гадючку. Та швидко-швидко поповзла через двір до високого дерева. А в дереві було маленьке дупло. Туди й шмигнула гадючка. Скоро вона висунула голівку,

В зубах у неї була золота монета.

— Підставляйте пелену, бабусю!

Баба підставила пелену, і гадючка почала кидати туди золоті монети, аж поки насипала повну пелену.

Баба просто нетямилася з радості

— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.

Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом.

Дід і баба зажили собі в достатку.

Якось баба каже:

— От якби наше жабеня стало хлопчиком!

Не встигла вона доказати, коли глядь — а вже перед ними не жабеня, а хлопчик!

На радощах у баби запаморочилась голова. Пригорнула вона хлопчика, міцно поцілувала.

Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.