Відмінності між версіями «Людина, ведмідь і лисиця (Болгарська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...)
 
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Якось [[чоловік]] пішов через ліс орати.
  
 +
Аж назустріч йому іде [[ведмідь]].
  
 +
— Слухай, приятелю, нумо разом орати!
  
 +
— Гаразд,— відказав чоловік,— тільки як я випряжу одного вола, щоб він попасся, то впряжу тебе!
  
 +
[[Ведмідь]] погодився.
 +
 +
Орали, орали, зорали поле.
 +
 +
— Посіємо пшеницю! — сказав ведмідь.
 +
 +
Посіяли. Стеріг пшеницю ведмідь, стеріг увесь час, поки вона росла й стигла. А тоді прийшов чоловік жати і спитав ведмедя:
 +
 +
— Як будемо ділити? Кому вершки — тобі чи мені?
 +
 +
— Мені корінці, тобі — вершки,— відповів [[ведмідь]].
 +
 +
Зжали пшеницю, обмолотили, розділили—чоловікові зерно, а ведмедю— солома!
 +
 +
— Ну, приятелю, ти мене обдурив! Посадимо тепер картоплю! Посадили картоплю. Ростили, підпушували її — один раз, другий. Гарна виросла картопля. Ведмідь сказав:
 +
 +
— Тепер мені вершки, тобі — корінці!
 +
 +
[[Чоловік]] погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю лишилось сухе картопляне бадилля.
 +
 +
— Ти знов обдурив мене,— заревів ведмідь.— Я тебе з’їм!
 +
 +
А бігла мимо [[лисиця]], почула ту розмову і сказала:
 +
 +
— Чоловіче, не бійся, я тебе врятую!
 +
 +
Вибігла на горбок і загукала звідти:
 +
 +
— Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, [[вовк]]и?
 +
 +
[[Ведмідь]] злякався та й просить чоловіка:
 +
 +
— Ти кажи: «Нема, нема!»
 +
 +
Той і відповів:
 +
 +
— Нема, нема!
 +
 +
— А що то біля тебе — чи не пень?
 +
 +
[[Ведмідь]] просить:
 +
 +
— Кажи: «Пень, пень!»
 +
 +
І той відповів:
 +
 +
— Пень, пень!
 +
 +
— Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає [[лисиця]].
 +
 +
Він сказав:
 +
 +
— Є, є!
 +
 +
— Ану вкинь у мішок того пня!
 +
 +
— Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав [[ведмідь]].
 +
 +
— Чоловіче, а мотузка в тебе є?
 +
 +
— Є, є!
 +
 +
— То зав’яжи мішок!
 +
 +
— Зав’яжи, чоловіче, мішок,— повторив ведмідь.
 +
 +
— Чоловіче, а в тебе є палиця?
 +
 +
— Є, є!
 +
 +
— То вдар його палицею по голові — бий, скільки сили стане!
 +
 +
Схопив [[чоловік]] палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки [[ведмідь]] здох. Тоді лисиця підійшла до чоловіка й питає:
 +
 +
— Чоловіче, а що ти мені даси за те, що я врятувала тебе від ведмедя?
 +
 +
— Дам тобі дві курки.
 +
 +
Попросив її зачекати, пішов сам у кущі, кинув у торбу двох собак, зав’язав, а тоді вернувся до лисиці й сказав:
 +
 +
— Іди туди, он за той горбок і там розв’яжи торбу, а то ще набіжать собаки, проженуть тебе і курей поїдять.
 +
 +
Пішла лисиця за горбок, розв’язала торбу, собаки вискочили й роздерли її.
 +
 +
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

Поточна версія на 05:55, 9 грудня 2013

Якось чоловік пішов через ліс орати.

Аж назустріч йому іде ведмідь.

— Слухай, приятелю, нумо разом орати!

— Гаразд,— відказав чоловік,— тільки як я випряжу одного вола, щоб він попасся, то впряжу тебе!

Ведмідь погодився.

Орали, орали, зорали поле.

— Посіємо пшеницю! — сказав ведмідь.

Посіяли. Стеріг пшеницю ведмідь, стеріг увесь час, поки вона росла й стигла. А тоді прийшов чоловік жати і спитав ведмедя:

— Як будемо ділити? Кому вершки — тобі чи мені?

— Мені корінці, тобі — вершки,— відповів ведмідь.

Зжали пшеницю, обмолотили, розділили—чоловікові зерно, а ведмедю— солома!

— Ну, приятелю, ти мене обдурив! Посадимо тепер картоплю! Посадили картоплю. Ростили, підпушували її — один раз, другий. Гарна виросла картопля. Ведмідь сказав:

— Тепер мені вершки, тобі — корінці!

Чоловік погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю лишилось сухе картопляне бадилля.

— Ти знов обдурив мене,— заревів ведмідь.— Я тебе з’їм!

А бігла мимо лисиця, почула ту розмову і сказала:

— Чоловіче, не бійся, я тебе врятую!

Вибігла на горбок і загукала звідти:

— Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, вовки?

Ведмідь злякався та й просить чоловіка:

— Ти кажи: «Нема, нема!»

Той і відповів:

— Нема, нема!

— А що то біля тебе — чи не пень?

Ведмідь просить:

— Кажи: «Пень, пень!»

І той відповів:

— Пень, пень!

— Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає лисиця.

Він сказав:

— Є, є!

— Ану вкинь у мішок того пня!

— Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав ведмідь.

— Чоловіче, а мотузка в тебе є?

— Є, є!

— То зав’яжи мішок!

— Зав’яжи, чоловіче, мішок,— повторив ведмідь.

— Чоловіче, а в тебе є палиця?

— Є, є!

— То вдар його палицею по голові — бий, скільки сили стане!

Схопив чоловік палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки ведмідь здох. Тоді лисиця підійшла до чоловіка й питає:

— Чоловіче, а що ти мені даси за те, що я врятувала тебе від ведмедя?

— Дам тобі дві курки.

Попросив її зачекати, пішов сам у кущі, кинув у торбу двох собак, зав’язав, а тоді вернувся до лисиці й сказав:

— Іди туди, он за той горбок і там розв’яжи торбу, а то ще набіжать собаки, проженуть тебе і курей поїдять.

Пішла лисиця за горбок, розв’язала торбу, собаки вискочили й роздерли її.





Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Людина,_ведмідь_і_лисиця_(Болгарська_народна_казка)&oldid=6359