Відмінності між версіями «Два вовки (Українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
−
[[Категорія:українська народна казка]]
+
Був собі [[вовк]] та такий-то уже старий, що ніде вже нічого не пійма і не задере. «Піду,— каже,— ляжу на шляху, може, хто заб'є».
 +
 
 +
[[Файл:Воввк 300ч347.jpg|left]]Ото ліг та й лежить. Коли це біжить молодий [[вовк]].
 +
 +
«Здоров, дядьку!»
 +
 
 +
— «Здоров».
 +
 
 +
— «А чого це ви тут лежите?»
 +
 
 +
— «Та не здужаю вже і їсти добути.
 +
 
 +
А ти ж хто такий будеш?»
 +
 
 +
— «Та я такого-то роду, може, чували?»
 +
 
 +
— «Знаю,— каже,— славні були увесь рід; чи і ти ж такий?»
 +
 
 +
— «Е, дядьку, я ще чище їх усіх; ось я вам зараз їсти добуду».
 +
 
 +
 
 +
Побіг та прямо на отару, а [[собака|собаки]] як почують — та за ним, а він прямо на того старого лупить.
 +
 
 +
Добіг, перескочив через нього, а собаки на старого. Всилу, всилу він утік. Пішов далі, ліг.
 +
 
 +
Аж ось біжить другий [[вовк]].
 +
 
 +
«Чого це ви, дядьку, тут лежите?»
 +
 
 +
— «Та таке-то й таке, не здужаю вже і пропасти».
 +
 
 +
— «От я вас нагодую».
 +
 
 +
— «Та мене вже один нагодував. Ти сам чий будеш?»
  
−
Був собі вовк та такий-то уже старий, що ніде вже нічого не пійма і не задере. «Піду,— каже,— ляжу на шляху, може, хто заб'є».
+
— «Та я такого-то заводу».
  
−
Ото ліг та й лежить. Коли це біжить молодий вовк. «Здоров, дядьку!» — «Здоров».— «А чого це ви тут лежите?» — «Та не здужаю вже і їсти добути. А ти ж хто такий будеш?» — «Та я такого-то роду, може, чували?» — «Знаю,— каже,— славні були увесь рід; чи і ти ж такий?» — «Е, дядьку, я ще чище їх усіх; ось я вам зараз їсти добуду».
+
— «Е, ваші всі були лайдаки та мошенники».— «Ні, дядьку, я не такий».
  
−
Побіг та прямо на отару, а собаки як почують — та за ним, а він прямо на того старого лупить. Добіг, перескочив через нього, а собаки на старого. Всилу, всилу він утік. Пішов далі, ліг.
+
Аж ось їде [[чоловік]] кобилою і лоша біжить.
 +
 +
«Ідіть же,— каже,—дядьку, та ляжте у житі».
  
−
Аж ось біжить другий вовк. «Чого це ви, дядьку, тут лежите?» — «Та таке-то й таке, не здужаю вже і пропасти».— «От я вас нагодую».— «Та мене вже один нагодував. Ти сам чий будеш?» — «Та я такого-то заводу».— «Е, ваші всі були лайдаки та мошенники».— «Ні, дядьку, я не такий».
+
Той пішов, ліг, а молодий як наскочить на лоша, погнав його у жито, задавив ще й почав. «Їжте,— каже,— дядьку».
  
−
Аж ось їде чоловік кобилою і лоша біжить. «Ідіть же,— каже,—дядьку, та ляжте у житі». Той пішов, ліг, а молодий як наскочить на лоша, погнав його у жито, задавив ще й почав. «Їжте,— каже,— дядьку».
+
[[Чоловік]] же за лошам, а той [[вовк]] до кобили, зарізав і кобилу. «Оце вам,— каже,— дядьку, днів на стільки хвате».
  
−
Чоловік же за лошам, а той вовк до кобили, зарізав і кобилу. «Оце вам,— каже,— дядьку, днів на стільки хвате».
+
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
{{Казки про тварин}}
 +
[[Категорія:Казки про вовка]]

Поточна версія на 02:37, 16 квітня 2014

Був собі вовк та такий-то уже старий, що ніде вже нічого не пійма і не задере. «Піду,— каже,— ляжу на шляху, може, хто заб'є».

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Ото ліг та й лежить. Коли це біжить молодий вовк.

«Здоров, дядьку!»

— «Здоров».

— «А чого це ви тут лежите?»

— «Та не здужаю вже і їсти добути.

А ти ж хто такий будеш?»

— «Та я такого-то роду, може, чували?»

— «Знаю,— каже,— славні були увесь рід; чи і ти ж такий?»

— «Е, дядьку, я ще чище їх усіх; ось я вам зараз їсти добуду».


Побіг та прямо на отару, а собаки як почують — та за ним, а він прямо на того старого лупить.

Добіг, перескочив через нього, а собаки на старого. Всилу, всилу він утік. Пішов далі, ліг.

Аж ось біжить другий вовк.

«Чого це ви, дядьку, тут лежите?»

— «Та таке-то й таке, не здужаю вже і пропасти».

— «От я вас нагодую».

— «Та мене вже один нагодував. Ти сам чий будеш?»

— «Та я такого-то заводу».

— «Е, ваші всі були лайдаки та мошенники».— «Ні, дядьку, я не такий».

Аж ось їде чоловік кобилою і лоша біжить.

«Ідіть же,— каже,—дядьку, та ляжте у житі».

Той пішов, ліг, а молодий як наскочить на лоша, погнав його у жито, задавив ще й почав. «Їжте,— каже,— дядьку».

Чоловік же за лошам, а той вовк до кобили, зарізав і кобилу. «Оце вам,— каже,— дядьку, днів на стільки хвате».

Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Два_вовки_(Українська_народна_казка)&oldid=7808