Відмінності між версіями «Лев і мишеня (Українська народна казка )»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
[[Лев]] опісля обіду ліг в холодочку опочивать.
 +
 
 +
Тіко що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева.
 +
 
 +
[[Файл:Lev-mushenya-250.jpg|left]]Лев спросоння подумав, що його хто-небудь ловить, здригнув, підняв голову, аж то мишеня по йому пробігло.
 +
 
 +
[[Лев]] тоді й каже:
 +
 
 +
«Як ти сміло мене турбувати?! Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться».
 +
 
 +
— «Володар-батюшка! — жалібно запищало мишеня.
 +
 
 +
— Будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного...
 +
 
 +
Я невзначай потурбувало тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану».
 +
 
 +
Лев засміявся. Йому дуже чудно стало, що мишеня таку нісенітницю варняка. А далі каже:
  
Лев опісля обіду ліг в холодочку опочивать. Тіко що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева. Лев спросоння подумав, що його хто-небудь лове, здригнув, підняв голову, аж то мишеня по йому пробігло. Лев тоді й каже: «Як ти сміло мене безпокоїть?! Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться».— «Государ-батюшка! — жалібно запищало мишеня.— Будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного... Я невзначай потривожило тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану». Лев засміявся. Йому дуже чудно стало, що мишеня таку нісенітницю варняка. А далі каже: «Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тіко гляди, більше не одважуйсь старших од себе безпокоїть».
+
«Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тіко гляди, більше не одважуйсь старших од себе турбувати».
  
 
Мишеня швиденько побігло од лева і сховалось в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до лева.
 
Мишеня швиденько побігло од лева і сховалось в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до лева.
  
Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів на мишеня і сваривсь задушить його. Попавсь бідняга і сам в біду. Ноччю гуляв по лісу і попавсь в тенети. Скільки він не пручавсь, не міг викрутиться; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувавсь. Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирваться, прибігло до його і почало гризти тенети. Не пройшло й півгодини, як тенети були вже переточені. Лев випроставсь, подякував мишеняті і подавсь подалі од того місця.
+
Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів на мишеня і сваривсь задушить його. Попавсь бідняга і сам в біду.  
 +
 
 +
Вночі гуляв по лісу і попавсь в тенети. Скільки він не пручавсь, не міг викрутиться; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувавсь.
 +
 
 +
Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирваться, прибігло до його і почало гризти тенети.  
 +
 
 +
Не пройшло й півгодини, як тенети були вже переточені. Лев випроставсь, подякував мишеняті і подавсь подалі од того місця.
 +
 
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 
 +
{{Казки про тварин}}

Поточна версія на 22:15, 3 листопада 2014

Лев опісля обіду ліг в холодочку опочивать.

Тіко що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Лев спросоння подумав, що його хто-небудь ловить, здригнув, підняв голову, аж то мишеня по йому пробігло.

Лев тоді й каже:

«Як ти сміло мене турбувати?! Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться».

— «Володар-батюшка! — жалібно запищало мишеня.

— Будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного...

Я невзначай потурбувало тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану».

Лев засміявся. Йому дуже чудно стало, що мишеня таку нісенітницю варняка. А далі каже:

«Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тіко гляди, більше не одважуйсь старших од себе турбувати».

Мишеня швиденько побігло од лева і сховалось в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до лева.

Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів на мишеня і сваривсь задушить його. Попавсь бідняга і сам в біду.

Вночі гуляв по лісу і попавсь в тенети. Скільки він не пручавсь, не міг викрутиться; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувавсь.

Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирваться, прибігло до його і почало гризти тенети.

Не пройшло й півгодини, як тенети були вже переточені. Лев випроставсь, подякував мишеняті і подавсь подалі од того місця.