Відмінності між версіями «Жабеня та гадючка (грецька народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний. | — Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний. | ||
− | Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос: | + | [[Баба]] зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос: |
— Не замикайте, бабуню, судник. | — Не замикайте, бабуню, судник. | ||
Рядок 45: | Рядок 45: | ||
— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там! | — Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там! | ||
− | Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці. | + | Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку [[гадючку]] з золотою короною на голівці. |
— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені! | — То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені! | ||
Рядок 69: | Рядок 69: | ||
— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться. | — Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться. | ||
− | + | Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом. | |
Дід і баба зажили собі в достатку. | Дід і баба зажили собі в достатку. | ||
Рядок 87: | Рядок 87: | ||
{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}} | {{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}} | ||
+ | |||
+ | {{Казки про тварин}} | ||
+ | {{Чарівні казки}} |
Поточна версія на 12:45, 9 вересня 2013
Дітей у них не було. Баба каже дідові:
— От якби нам маля, хоча б жабеня, га?
— Жили б ми тоді щасливо,— відповідає дід.
Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!
— Просимо, просимо,— мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.
Жабеня наїлося, напилося, сіло в куток і заснуло. Спало, аж поки зайшло сонце. Потім вийшло у двір і просиділо там цілу ніч.
Рано-вранці прокинулася баба і взялася варити кашу. Насипала в горщик борошна, потім відчинила судник, щоб узяти глечик молока. Але молока не було.
Розсердилася баба на діда:
— Це ти, старий випив молоко?
— Я випив молоко? — перепитав дід.— Сама, мабуть, випила! Вари тепер кашу з водою, бо я вже виголодався.
Баба зварила кашу і покликала жабеня снідати.
Другого дня баба знову відчинила судник, аби взяти молока на кашу, але його там знову не було. Глечик був порожній.
— Ти пив молоко, старий? — спитала вона діда.
— Чи ти з глузду з’їхала? — відказав той.— Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєші Вари швидше кашу, бо я голодний.
Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:
— Не замикайте, бабуню, судник.
Баба заглянула туди.
До неї вистрибнуло жабеня, стало й мовчить.
Баба засміялася:
— Гаразд, не замкну судник, але вранці, коли побачу надпите молоко, будеш бите.
Наступного дня встала баба варити кашу: насипала борошна в горщик — і до глечика.
— Оце молодець, добре стережеш молоко! — усміхнулася вона.— Ну, виходь, де ти там!
Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.
— То це ти випиваєш наше молоко? — розгнівалася баба.— Ну, гляди мені!
І вхопила віник.
— Не бий мене, бабусю,— стала благати гадючка.— я тобі відплачу.
— Чим ти мені можеш відплатити? — спитала баба.— Тільки молоко вмієш пити!
— Випусти мене, жабеня,— мовила гадючка,— і йдіть обоє за мною. Якщо я нічим вам не відплачу, можете зі мною робити, що самі схочете.
Жабеня випустило гадючку. Та швидко-швидко поповзла через двір до високого дерева. А в дереві було маленьке дупло. Туди й шмигнула гадючка. Скоро вона висунула голівку,
В зубах у неї була золота монета.
— Підставляйте пелену, бабусю!
Баба підставила пелену, і гадючка почала кидати туди золоті монети, аж поки насипала повну пелену.
Баба просто нетямилася з радості
— Дякую! — сказала вона.— Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.
Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом.
Дід і баба зажили собі в достатку.
Якось баба каже:
— От якби наше жабеня стало хлопчиком!
Не встигла вона доказати, коли глядь — а вже перед ними не жабеня, а хлопчик!
На радощах у баби запаморочилась голова. Пригорнула вона хлопчика, міцно поцілувала.
Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Чарівні казки |
---|
Жабеня та гадючка (грецька народна казка) • Півень і курка (хорватська народна казка) • Дівчина-жаба (хорватська народна казка) • Пастух і чарівникова дочка (словенська народна казка) • Бабина дівчина золота Золотника (македонська народна казка) • Червоний ліхтарик (китайська народна казка) • Як мавпи діставали з криниці місяць (китайська народна казка) • Чарівний батіг (китайська народна казка) • Пензлик Маляна (китайська народна казка) • Чарівний чан (китайська народна казка) • Мідна гора (китайська народна казка) • Чому кіт і собака ворогами стали (китайська народна казка) |