Відмінності між версіями «Лисиця і куріпка (французька народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською м...)
 
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Побачила якось на узліссі [[лисиця]] сіру куріпку та й питає: «Скажи-но, куріпонько, як це ти примудряєшся вдень  спати?»
 +
 +
—    А так собі. Сховаю голівку під крильце та й сплю. Ось подивися!
Сховала куріпка голівку під крильце.  А лисиці того тільки й треба.
 +
 +
Стрибнула вона до куріпки, вхопила її за крильце та й помчала геть. Коли лисиця пробігала понад річкою, побачили її пралі й загукали:
 +
 +
—    Ви гляньте! Ви тільки гляньте! [[Лисиця]] тягне куріпку!
 +
 +
—    Що воно за нахаби тут живуть! І не соромно їм пхати носа в чужі справи? — тихенько сказала куріпка.
 +
 +
«Справді, хіба це їх обходить?» — подумала [[лисиця]], і закортіло їй вилаяти праль. Розціпила вона зуби. Та не встигла слова мовити — куріпка шасть у неї з пащі! Злетіла вгору і на дубовій гілці вмостилася.
 +
 +
—    Гай-гай! Ніколи не слід базікати на вітер! — мовила [[лисиця]].
Усміхнулася куріпка та й відказує:
 +
 +
—    Правду кажеш, лисичко! А вже спати лягати раніше пори — і поготів!
  
  
Рядок 6: Рядок 21:
  
 
{{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}
 +
 +
{{Казки про тварин}}

Поточна версія на 04:06, 9 жовтня 2013

Побачила якось на узліссі лисиця сіру куріпку та й питає: «Скажи-но, куріпонько, як це ти примудряєшся вдень спати?»

— А так собі. Сховаю голівку під крильце та й сплю. Ось подивися!
Сховала куріпка голівку під крильце. А лисиці того тільки й треба.

Стрибнула вона до куріпки, вхопила її за крильце та й помчала геть. Коли лисиця пробігала понад річкою, побачили її пралі й загукали:

— Ви гляньте! Ви тільки гляньте! Лисиця тягне куріпку!

— Що воно за нахаби тут живуть! І не соромно їм пхати носа в чужі справи? — тихенько сказала куріпка.

«Справді, хіба це їх обходить?» — подумала лисиця, і закортіло їй вилаяти праль. Розціпила вона зуби. Та не встигла слова мовити — куріпка шасть у неї з пащі! Злетіла вгору і на дубовій гілці вмостилася.

— Гай-гай! Ніколи не слід базікати на вітер! — мовила лисиця.
Усміхнулася куріпка та й відказує:

— Правду кажеш, лисичко! А вже спати лягати раніше пори — і поготів!