Відмінності між версіями «Дідове хазяйство (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
Рядок 1: Рядок 1:
−
 
 
Жив собі [[дід]] та [[баба]]. Посила [[баба]] [[дід]]а на заробітки. Спекла йому коржик. [[Дід]] положив за пазуху та й пішов.
 
Жив собі [[дід]] та [[баба]]. Посила [[баба]] [[дід]]а на заробітки. Спекла йому коржик. [[Дід]] положив за пазуху та й пішов.
  
Рядок 12: Рядок 11:
 
— Та йди.
 
— Та йди.
  
−
Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає [[дід]]а.
+
[[Файл:Рак 250-240.jpg|left]]Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає [[дід]]а.
  
 
— Де ти йдеш?
 
— Де ти йдеш?
Рядок 44: Рядок 43:
 
— Ходім.
 
— Ходім.
  
−
От вони ідуть та й ідуть, попереду [[дід]] іде і довбню несе і жолудик у пазусі, а за ним повзе рак, і жаба повзе, і вуточка йде, і личко повзе.
+
[[Файл:Ведмедик 250х198.jpg|left]]От вони ідуть та й ідуть, попереду [[дід]] іде і довбню несе і жолудик у пазусі, а за ним повзе рак, і жаба повзе, і вуточка йде, і личко повзе.
  
 
Ідуть та й ідуть, от у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку [[дід]] посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лоханку укинув, а довбню і личко серед хати, а сам поліз на піч.
 
Ідуть та й ідуть, от у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку [[дід]] посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лоханку укинув, а довбню і личко серед хати, а сам поліз на піч.

Поточна версія на 10:45, 27 липня 2014

Жив собі дід та баба. Посила баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід положив за пазуху та й пішов.

Іде та й іде він собі, коли лежить жолудик та й пита діда.

— Де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Та йди.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає діда.

— Де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Та як же я тебе візьму, як ти щипаєшся?

— Та я буду сам повзти.

Ішов, ішов, навстрічу йому жаба та й пита його.

— Діду, діду, де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Ходім.

Пішли. Ідуть та й ідуть, навстрічу їм вутка. Ну й пішли. Йдуть та й ідуть, лежить довбня. Тоді ідуть, дід несе довбню. Ідуть та й ідуть, коли лежить личко та й питається.

— Діду, діду, де ти йдеш?

— На заробітки.

— Візьми й мене.

— Ходім.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

От вони ідуть та й ідуть, попереду дід іде і довбню несе і жолудик у пазусі, а за ним повзе рак, і жаба повзе, і вуточка йде, і личко повзе.

Ідуть та й ідуть, от у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку дід посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лоханку укинув, а довбню і личко серед хати, а сам поліз на піч.

Уходе ведмідь у земляночку, затопив у печі, підсунув лоханочку і сів. У печі горить, як розпікся жолудь, та як лопнув, та ведмедя в лоб, а ведмідь як схвативсь, та по хаті, та заплутався в личко та й упав. А дід як схватився з печі та за ту довбню, та ведмедя убив, а вуточка. «Так! Так! Так!» А дід із ведмедя шкуру зняв та бабі шубу пошив та приніс на гостинець.


Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Дідове_хазяйство_(українська_народна_казка)&oldid=8342