Кравець і вовк

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав Біг корму. Він зліз на гору, дай просе Бога:

Дай, Господи, ïсти, а то вмру!

Ох, іди ж, — каже, — вовче, що нападеш попове, то й ïсти тобі готове.

От, іде вовк; — ходе кобила.

Здорова була, кобило, а чия ти єсть?

Ох, вовче, я попова!

Ти ж мені ïсти готова!

Ох, подивися ж, — каже, — вовче, я була в місті, принесла папери.

Став вовк дивиться в папери, кобила як стрибнула, - огледілась, так і вовка не взирила. От, іде вовк, та й думає:

Який дурень єсть: чи я пан, чи я письменний, що ще мені в папери дивиться?

Іде вовк, аж ходить баран:

Здоров був, баране, а чий ти єсть?

Поповий.

Ти ж мені ïсти готовий!

Ой стань же ти, вовче, в долині, а я піду на гору; роззяв ріт, так я сам тобі вскочу.

Як розогнавсь баран, як дав йому в лоб, - дак трохи не заснув вовк. От, іде вовк, та й думає:

Який я дурень: чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба?

Стрів вовк сви?ні:

Здорові були, сви?ні, а чиï ви єсть?

Попові!

Ви ж мені ïсти готові!

Ох, вовче, братику, зволь же нам хоч пісню заспівать.

Поти свині вовка манили, поки люди взгляділи вовка, да й прогнали.

От, іде вовк і стрічає кравця:

Здоров був, кравче, а чий ти єсть?

Поповий!

Ти ж мені ïсти готовий!

Ох, вовче, братику, дозволь же мені хоч умиться на послідній дорозі, - от, дай же ще й хвоста втертись.

От, кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив три аршини, - так вовк там трохи й не гигнув... От, кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь.

Став вовк думати-гадати, як би того кравця здогнати. Зібрав собі молодців і підійшов якраз під того дуба.

Он-де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати...

От, ліг безхвостий на споді, а ті всі на його зверху,- от уже одному вовку стати і кравця достати. Той кравець каже:

Понюхаю хоч на послідній дорозі табаки!

Понюхавши:

Апхчи!

А вовк думав, шо кричить: «Аршин!»

Як пирсне відтіля, як посиплються вовки, як вхопили того вовка, - розірвали, і пропав бідний!