Мишача рада

В одній хаті здох котик. Між мишами настала велика радість, бо гадали, що вже тепер безпечніші будуть.

Не довго тішились — ґаздиня придбала собі другого.

Сей зараз забрався до мишей; що котру зловить — зараз удушить.

Настав великий переполох між мишами. «Новий кіт! Новий кіт! — закричали гуртом.

— Треба його конче позбутись, бо ні одна не останесь живою».

— Але як стратити його?» — закричали одні.

— Я пораджу,— сказала маленька.

— Прив'яжім йому до шийки дзвіночок, тогді здалека будемо чути, як він біжить; от і поутікаємо.

— Дуже добра рада,— сказали другі і почали з утіхи скакати.

—Але котра завісить котикові дзвіночок на шиї? — спитала одна мишка.

Усі поглянули одна на другу і замовкли; не найшлась така відважна.

А кіт тимчасом як ходив, так і ходить без дзвіночка та ловить миші одну по одній.