Відмінності між версіями «Сліпий кінь (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | |||
+ | Жив єден ґазда. У нього був красний кінь. Вірно йому він служив. | ||
+ | Раз на ґазду в лісі напали розбійники, як вертав уночі із міста. Убили би його, якби не вірний кінь. Почав він бігти і втік од розбійників. Дуже цьому радувався [[ґазда]]. І казав, що ніколи свого коня не забуде, що до самої смерті буде 'го у себе держати. | ||
− | [[ | + | Але то сказати — єдно діло, а зробити — друге. Забув і [[ґазда]] свою обіцянку. І як захворав кінь, він прогнав його, а ворота запер перед ним. А кінь той був осліп та й не знав, що його прогнали, бо не видів. Він чекав, що ґазда одкриє ворота і пустить 'го. Але коли зрозумів, що 'го прогнали, пішов од воріт, думав, що знайде собі хоть яку стеблину соломи. Але була зима, і нич не було на вулицях. |
+ | Дійшов [[кінь]] до стовпа із дзвоником. Голодний [[кінь]] занюхав шнурок і почав жувати його. А в тім селі був такий звичай, що коли кому треба було допомогти, то він у дзвін дзвонив. От коли кінь гриз мотуззя, то дзвін задзвонив. Прибігли люди і увиділи його. Прийшов і той [[ґазда]], чий був кінь. І так йому страшно стало, коли увидів, що 'го кінь просить помочі. Жаль йому стало коня. Взяв він його і вже більше не гнав з дому, а доглядав до смерті. А коло того стовпа на камені вирізали образ, як [[кінь]] у дзвоник дзвонить, щоби всі люди знали, що треба жаліти не тільки людей, а й [[Казки про тварин|тварин]], бути милостивим до всіх. | ||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | {{Казки про тварин}} | |
+ | {{Казка про коня}} | ||
+ | {{Казка про чоловіка}} |
Поточна версія на 16:54, 30 серпня 2013
Жив єден ґазда. У нього був красний кінь. Вірно йому він служив.
Раз на ґазду в лісі напали розбійники, як вертав уночі із міста. Убили би його, якби не вірний кінь. Почав він бігти і втік од розбійників. Дуже цьому радувався ґазда. І казав, що ніколи свого коня не забуде, що до самої смерті буде 'го у себе держати.
Але то сказати — єдно діло, а зробити — друге. Забув і ґазда свою обіцянку. І як захворав кінь, він прогнав його, а ворота запер перед ним. А кінь той був осліп та й не знав, що його прогнали, бо не видів. Він чекав, що ґазда одкриє ворота і пустить 'го. Але коли зрозумів, що 'го прогнали, пішов од воріт, думав, що знайде собі хоть яку стеблину соломи. Але була зима, і нич не було на вулицях.
Дійшов кінь до стовпа із дзвоником. Голодний кінь занюхав шнурок і почав жувати його. А в тім селі був такий звичай, що коли кому треба було допомогти, то він у дзвін дзвонив. От коли кінь гриз мотуззя, то дзвін задзвонив. Прибігли люди і увиділи його. Прийшов і той ґазда, чий був кінь. І так йому страшно стало, коли увидів, що 'го кінь просить помочі. Жаль йому стало коня. Взяв він його і вже більше не гнав з дому, а доглядав до смерті. А коло того стовпа на камені вирізали образ, як кінь у дзвоник дзвонить, щоби всі люди знали, що треба жаліти не тільки людей, а й тварин, бути милостивим до всіх.
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казки про коня |
---|
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про чоловіка |
---|
Дерев'яний кінь (українська народна казка) • Корова, кінь і пес (українська народна казка) • Кобиляча голова (українська народна казка) • Сліпий кінь (українська народна казка) • Богатирський кінь (українська народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка) • Безхвоста (грецька народна казка) • Хуан Сяо (китайська народна казка) |