Свято вогню

кЧолись дуже давно жив собі вождь племені дагомба,і мав він сина, якого так любив, що не міг спати, якщо хлоп¬чика не було поруч. Якось увечері вождь разом зі своїми одноплемінцями сидів під великим деревом біля хатини. Вечір був теплий, погожий. Лунали звуки тамтамів. Довкола співали й танцювали діти.

— Як добре жити на білому світі,— мовив вождь.

І люди заплескали в долоні. Люди племені дагомба завжди плескали в до¬лоні, коли погоджувалися з кимось.

Через деякий час дружина вождя підійшла до нього й каже:

— О володарю, час уже нашому хлопчику спати.

— Але ж він був з тобою в хаті,— сказав вождь.

— Хіба його тут немає? — запитала жінка.

— Жінко, я ж кажу тобі, що він у хаті. Піди поклич його.

— О любий мій володарю,— відказала вона сумно.— Його немає в хаті.

Тоді вождь скочив на ноги й закричав:

— Припиніть танцювати! Нехай барабанщики б’ють у тамтами на сполох! Шукайте мого сина.

За хвилину озвались тамтами. «Зник син вождя,— відбивали вони.— Той, хто знайде хлопця, хай приведе його до вождя».

Всі люди племені кинулися шукати хлопця. Але хоч де шукали — не знайшли. Вождь страшенно лютував.

І люди шукали далі. Минуло багато годин. Коли це хтось вигукнув:

— Ось він!

Вождь кинувся туди, звідки долинув голос. На траві під деревом спав хлопчик.

— Вставай, мій любий,— покликав вождь свого маленького сина. Та хлопчик не прокинувся.

— Вставай,— покликав вождь знову. Нарешті хлопчик розплющив очі.

— Тату, це ви? — мовив він і підвівся.

Вождь був дуже щасливий. Знову загриміли тамтами: «Знайшовся син вождя! Знайшовся син вождя!» — вибивали вони.

Раптом вождь сердито глянув на дерево:

— Спаліть це дерево! Воно сховало мого сина!

І слуги вождя піднесли смолоскипи до стовбура й гілок. Дерево спалахну¬ло і незабаром упало на траву. А тим часом щасливий батько повернувся із сином додому. Люди бігли позаду, співаючи й танцюючи.

Відтоді у липні люди племені дагомба щороку святкують свято вогню. Вождь виходить із хати, й люди запалюють свої смолоскипи. Вони по¬чинають танцювати і підносять смолоскипи до дерева. Але тепер вони спа¬люють не все дерево, а тільки дві-три гілочки.