Бійка вовків із свиньми (Українська народна казка)
Здибався вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка:
«Я тебе маю з'їсти».
Пацюк каже до вовка:
«То моя річ». Тоді скочив вовк до пацюка та й до карку; а пацюк вовка за ноги.
Як зачав волочити, взяв під себе, ледве вовк вирвався.
Як ся вирвав та й каже: «Чекай, я тобі покажу; я собі закличу кілька вовків, та й ми тебе роздерем».
А пацюк каже:
«Ну, ну, добре». Тоді вовк як завив. Прибігло д нему з десять вовків та й кажуть:
«Чого потребуєш?»
— «Тут я казав пацюкові, що маю його з'їсти, а він мене як лапнув попід спід попід черево, я ся ледве вирвав».
Кажуть вовки пацюкові:
«Ми тебе зараз роздерем». А пацюк тоді каже:
«Що вам з мене одного? Я прикличу зараз ще хоть зо штири». Пацюк як засвистів, то прибігла до нього ціла бурса свиней.
Та й кажуть свині до пацюка:
«Що потребуєш?» А пацюк ся відзиває до них: «На мене напав лихий звір і хоче мене з'їсти. Може би ви нас розсудили?»
Свині тогди як зачали за вовками гнати, як злапали двох вовків, як зачали їх рвати, то ті решта вовків як утекли та й кажуть одні до других:
«Це треба нам такими дурними бути, щоби нас один пацюк десятьох змудрував?
Нам ся на то не треба було дивитися, що він казав, що «Я вам прикличу штири, аби-ж мали що більше їсти» — а було нам його розірвати і з'їсти.
Отже, тепер, вовку, ми тебе маємо з'їсти, що ти не знав, як ся застосувати».
