Відмінності між версіями «Добрий урок (Болгарська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
Колись усі звірі вільно бродили по землі. Людина їх не ганяла, ходили вони на волі й горя не знали.
 
Колись усі звірі вільно бродили по землі. Людина їх не ганяла, ходили вони на волі й горя не знали.
  
Зібрався якось один чоловік орати. Поорав півдня та й пустив волів попастися, відпочити трохи, а сам задрімав. Поки він спав, прийшов вовк, з’їв одного вола й, ситий та щасливий, розлігся на лузі. Прокинувся чоловік, побачив, що одного вола немає, пішов узяв вовка, запряг і так орав весь день — з волом і вовком. Віл знав свою роботу, ступав рівно, тягнучи за собою плуга. А вовк звик безтурботно жити на волі і знай силкувався вирватися з ярма, сіпався, зупинявся, за що орач бив його стрекалом. Поорав отак чоловік до вечора, а тоді турнув вовка, аж той звалився безсило на ріллю.
+
Зібрався якось один [[чоловік]] орати. Поорав півдня та й пустив волів попастися, відпочити трохи, а сам задрімав. Поки він спав, прийшов [[вовк]], з’їв одного вола й, ситий та щасливий, розлігся на лузі. Прокинувся чоловік, побачив, що одного вола немає, пішов узяв вовка, запряг і так орав весь день — з волом і вовком. Віл знав свою роботу, ступав рівно, тягнучи за собою плуга. А вовк звик безтурботно жити на волі і знай силкувався вирватися з ярма, сіпався, зупинявся, за що орач бив його стрекалом. Поорав отак чоловік до вечора, а тоді турнув вовка, аж той звалився безсило на ріллю.
  
 
— Бачиш,— сказав орач,— наскільки ти слабший од вола — ти ж і плуга не потягнеш! Ось віл турне тебе рогами, а ти відбіжи трохи та й поклонись йому звіддалік.
 
— Бачиш,— сказав орач,— наскільки ти слабший од вола — ти ж і плуга не потягнеш! Ось віл турне тебе рогами, а ти відбіжи трохи та й поклонись йому звіддалік.
Рядок 11: Рядок 11:
  
  
 
+
{{Казки про тварин}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
  
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

Поточна версія на 10:05, 14 грудня 2013

Колись усі звірі вільно бродили по землі. Людина їх не ганяла, ходили вони на волі й горя не знали.

Зібрався якось один чоловік орати. Поорав півдня та й пустив волів попастися, відпочити трохи, а сам задрімав. Поки він спав, прийшов вовк, з’їв одного вола й, ситий та щасливий, розлігся на лузі. Прокинувся чоловік, побачив, що одного вола немає, пішов узяв вовка, запряг і так орав весь день — з волом і вовком. Віл знав свою роботу, ступав рівно, тягнучи за собою плуга. А вовк звик безтурботно жити на волі і знай силкувався вирватися з ярма, сіпався, зупинявся, за що орач бив його стрекалом. Поорав отак чоловік до вечора, а тоді турнув вовка, аж той звалився безсило на ріллю.

— Бачиш,— сказав орач,— наскільки ти слабший од вола — ти ж і плуга не потягнеш! Ось віл турне тебе рогами, а ти відбіжи трохи та й поклонись йому звіддалік.

І орач розпряг вовка, ударив його два чи три рази й пішов собі.

Відтоді вовки ніколи не чіпають волів. Нападають на коней, овець, ягнят, ослів, але на волів — ніколи! А як побачить де вовк вола, тікає од нього чимдалі — боїться, щоб не довелося орати.