Відмінності між версіями «Заєць та лисиця»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Якось заєць та лисиця йшли лісовою дорогою. Вони дуже зголодніли, а довкруг нічого живог...)
 
 
(Не показані 8 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
+
Якось [[заєць]] та [[лисиця]] йшли лісовою дорогою. Вони дуже зголодніли, а довкруг нічого живого, тільки мороз потріскував.
Якось заєць та лисиця йшли лісовою дорогою. Вони дуже зголодніли, а довкруг нічого живого, тільки мороз потріскував.
 
  
 
— Ой-ой-ой,— заскиглила лисиця.— Чи довго ми будемо так мучитися? Всередині бурчить — їсти хочеться!
 
— Ой-ой-ой,— заскиглила лисиця.— Чи довго ми будемо так мучитися? Всередині бурчить — їсти хочеться!
Рядок 12: Рядок 11:
 
— Згода! Тільки скажи що, я все зроблю.
 
— Згода! Тільки скажи що, я все зроблю.
  
— Ляж посеред дороги і прикинься мертвим,— мовила лисиця.— Дів¬чинка поставить на землю кошик, нахилиться до тебе, а я тим часом схоплю той кошик і втечу. Потім поділимося.
+
— Ляж посеред дороги і прикинься мертвим,— мовила лисиця.— [[Дівчинка]] поставить на землю кошик, нахилиться до тебе, а я тим часом схоплю той кошик і втечу. Потім поділимося.
  
 
— Добре! — зраділо вигукнув заєць.
 
— Добре! — зраділо вигукнув заєць.
  
Він ліг посеред дороги, вдаючи мертвого, а лисиця заховалася за дерево. Дівчинка, побачивши зайця, поставила кошик на землю і нахи¬лилася, щоб його забрати. Лисиця вискочила із схованки, схопила кошик і дременула в ліс. Заєць — слідом за нею.
+
Він ліг посеред дороги, вдаючи мертвого, а лисиця заховалася за дерево. Дівчинка, побачивши зайця, поставила кошик на землю і нахилилася, щоб його забрати. Лисиця вискочила із схованки, схопила кошик і дременула в ліс. Заєць — слідом за нею.
  
 
— Як гарно все вийшло! — мовив заєць, наздоганяючи лисицю.— Нумо тепер ділитися.
 
— Як гарно все вийшло! — мовив заєць, наздоганяючи лисицю.— Нумо тепер ділитися.
Рядок 26: Рядок 25:
 
— Не базікай,— відмахнулася лисиця,— дай мені спокійно попоїсти.
 
— Не базікай,— відмахнулася лисиця,— дай мені спокійно попоїсти.
  
Бідолашний заєць не знав, що йому робити. Сів він і похилив у від¬чаї голову. Аж тут йому сяйнуло.
+
Бідолашний заєць не знав, що йому робити. Сів він і похилив у відчаї голову. Аж тут йому сяйнуло.
  
 
— Правду кажеш, лисичко,— мовив заєць.— Ти викрала кошик із хлібом, і, звичайно, він твій. Але чого тобі давитися самим хлібом? Тут недалечко е озеро. Якщо наловимо риби, буде в нас царська їжа.
 
— Правду кажеш, лисичко,— мовив заєць.— Ти викрала кошик із хлібом, і, звичайно, він твій. Але чого тобі давитися самим хлібом? Тут недалечко е озеро. Якщо наловимо риби, буде в нас царська їжа.
Рядок 32: Рядок 31:
 
— А як же її наловити? — спитала лисиця.— Я не вмію, та й снасті немає.
 
— А як же її наловити? — спитала лисиця.— Я не вмію, та й снасті немає.
  
— Опусти хвіст у воду. Голодна риба буде чіплятися за нього. Витя¬гай хвіст — і риба твоя. Озерна риба смачнющаі
+
— Опусти хвіст у воду. Голодна [[риба]] буде чіплятися за нього. Витягай хвіст — і риба твоя. Озерна риба смачнюща.
  
 
У лисиці аж слина потекла.
 
У лисиці аж слина потекла.
Рядок 42: Рядок 41:
 
Лисиця побігла на озеро, опустила хвіст у воду і стала чекати..
 
Лисиця побігла на озеро, опустила хвіст у воду і стала чекати..
  
— Зайчику, любий! — згодом заверещала вона.— Я не можу поворух¬нутися, мій хвіст примерз. Допоможи мені!
+
— Зайчику, любий! — згодом заверещала вона.— Я не можу поворухнутися, мій хвіст примерз. Допоможи мені!
  
— Спочатку попоїм! — засміявся заєць.— На порожній шлунок і ду¬ша смутиться, кажуть люди.
+
— Спочатку попоїм! — засміявся заєць.— На порожній шлунок і душа смутиться, кажуть люди.
  
 
Сів хитрий заєць, з’їв увесь хліб, а потім каже лисиці:
 
Сів хитрий заєць, з’їв увесь хліб, а потім каже лисиці:
Рядок 53: Рядок 52:
  
  
 +
 +
{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
  
  
[[категорія:грецькі народні казки]]
+
{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
 +
{{Казки про тварин}}

Поточна версія на 13:59, 8 вересня 2013

Якось заєць та лисиця йшли лісовою дорогою. Вони дуже зголодніли, а довкруг нічого живого, тільки мороз потріскував.

— Ой-ой-ой,— заскиглила лисиця.— Чи довго ми будемо так мучитися? Всередині бурчить — їсти хочеться!

— А я? — обізвався заєць.— Мабуть, задубію від холоду, і сил немає, щоб погрітися.

Похнюпившись, вони йшли дорогою. Аж бачать — сільське дівча із кошиком іде назустріч. Лисиці и зайцю закортіло подивитися, що там у кошику. Вітерець доніс запах свіжого хліба.

— Зайчику,— каже лисиця,— треба щось придумати, щоб той хліб став нашим.

— Згода! Тільки скажи що, я все зроблю.

— Ляж посеред дороги і прикинься мертвим,— мовила лисиця.— Дівчинка поставить на землю кошик, нахилиться до тебе, а я тим часом схоплю той кошик і втечу. Потім поділимося.

— Добре! — зраділо вигукнув заєць.

Він ліг посеред дороги, вдаючи мертвого, а лисиця заховалася за дерево. Дівчинка, побачивши зайця, поставила кошик на землю і нахилилася, щоб його забрати. Лисиця вискочила із схованки, схопила кошик і дременула в ліс. Заєць — слідом за нею.

— Як гарно все вийшло! — мовив заєць, наздоганяючи лисицю.— Нумо тепер ділитися.

— Ділитися? — здивувалася лисиця.— Це ж я викрала кошик. А ти що зробив?

— Хіба не я допомагав тобі? Хіба не вдавав мертвого? Якби не я, хіба дівчинка поставила б кошик на землю?..

— Не базікай,— відмахнулася лисиця,— дай мені спокійно попоїсти.

Бідолашний заєць не знав, що йому робити. Сів він і похилив у відчаї голову. Аж тут йому сяйнуло.

— Правду кажеш, лисичко,— мовив заєць.— Ти викрала кошик із хлібом, і, звичайно, він твій. Але чого тобі давитися самим хлібом? Тут недалечко е озеро. Якщо наловимо риби, буде в нас царська їжа.

— А як же її наловити? — спитала лисиця.— Я не вмію, та й снасті немає.

— Опусти хвіст у воду. Голодна риба буде чіплятися за нього. Витягай хвіст — і риба твоя. Озерна риба смачнюща.

У лисиці аж слина потекла.

— Та невже?

— Не віриш?! Поспішай-бо — скоро озеро замерзне.

Лисиця побігла на озеро, опустила хвіст у воду і стала чекати..

— Зайчику, любий! — згодом заверещала вона.— Я не можу поворухнутися, мій хвіст примерз. Допоможи мені!

— Спочатку попоїм! — засміявся заєць.— На порожній шлунок і душа смутиться, кажуть люди.

Сів хитрий заєць, з’їв увесь хліб, а потім каже лисиці:

— Не бійся, весною лід розтане — от і витягнеш хвоста. Чекай, розумнице, до весни!

І заєць побіг, залишивши лисицю, прикуту до льоду.