Відмінності між версіями «Зустріч їжака з лисицею і вовком (Українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) м (Редагування користувача Bogdana (обговорення) відкинуті до версії користувача Kos Street King) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[ | + | Одного разу [[їжак]] біг лісом, шукав собі їжі. Назустріч йому мчалась [[лисичка]]. |
+ | [[їжак]], побачивши лисичку, миттю зіжмавсь, сховавсь в свої колючки і лежав нерухомо. | ||
+ | [[Лисичка]], побачивши [[їжак]]а, спинилась і почала його обнюхувать. | ||
+ | Не раз сикалась укусить, та щоразу натикалась мордою на колючки. | ||
+ | А далі одійшла од нього і каже: «Який ти гарний звірок! | ||
+ | Я хотіла полюбуваться на тебе, а ти ховаєшся в свої колючки! | ||
+ | Скинь геть свої колючки, ти тоді іще кращий будеш». | ||
+ | — «Я не звертаю уваги на те, що мої колючки другим не наравляться, зате я нікого не боюсь, мене вони забороняють од ворогів». | ||
+ | [[Лисичка]] повертілась, повертілась і побігла далі, [[їжак]] розправивсь і теж подався своєю дорогою. | ||
− | [[ | + | Не вспів пробігти сажень з десять, як знов наткнувсь па біду. |
+ | Назустріч [[їжак]]ові біг вовк. Побачивши [[їжак]]а, [[вовк]] спинивсь. | ||
+ | [[їжак]] мерщій стуливсь в клубок, настовбурчив свої колючки і лежав нерухомо. | ||
+ | Вовк сикнувсь до [[їжак]]а, хотів його в рот взять, та поколов собі губи, одступивсь трохи од [[їжак]]а, покрутив головою, зачхав, погладив себе лапою по морді і каже: | ||
+ | «Я бачу: ти як дві каплі води — порося, тіко у тебе щетина дуже цупка і колюча...» | ||
+ | [[Вовк]] розгнівавсь на [[їжак]]а. Якби він не був колючий, так розірвав би його на шматки, а то з досади... подавсь далі, [[їжак]] мерщій розправивсь і побіг до своєї нори. | ||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
− | + | {{Казки про тварин}} | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− |
Версія за 22:28, 14 березня 2014
Одного разу їжак біг лісом, шукав собі їжі. Назустріч йому мчалась лисичка. їжак, побачивши лисичку, миттю зіжмавсь, сховавсь в свої колючки і лежав нерухомо.
Лисичка, побачивши їжака, спинилась і почала його обнюхувать.
Не раз сикалась укусить, та щоразу натикалась мордою на колючки. А далі одійшла од нього і каже: «Який ти гарний звірок!
Я хотіла полюбуваться на тебе, а ти ховаєшся в свої колючки!
Скинь геть свої колючки, ти тоді іще кращий будеш». — «Я не звертаю уваги на те, що мої колючки другим не наравляться, зате я нікого не боюсь, мене вони забороняють од ворогів».
Лисичка повертілась, повертілась і побігла далі, їжак розправивсь і теж подався своєю дорогою.
Не вспів пробігти сажень з десять, як знов наткнувсь па біду. Назустріч їжакові біг вовк. Побачивши їжака, вовк спинивсь.
їжак мерщій стуливсь в клубок, настовбурчив свої колючки і лежав нерухомо. Вовк сикнувсь до їжака, хотів його в рот взять, та поколов собі губи, одступивсь трохи од їжака, покрутив головою, зачхав, погладив себе лапою по морді і каже:
«Я бачу: ти як дві каплі води — порося, тіко у тебе щетина дуже цупка і колюча...»
Вовк розгнівавсь на їжака. Якби він не був колючий, так розірвав би його на шматки, а то з досади... подавсь далі, їжак мерщій розправивсь і побіг до своєї нори.