Відмінності між версіями «Піддурена ворона (українська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| − | |||
| − | Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір'ячко вбиралось. Ворона з добиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча. Побачила [[лисиця]], захотілось їй молоденької курятинки. Підішла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два | + | Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір'ячко вбиралось. |
| + | |||
| + | Ворона з добиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча. | ||
| + | |||
| + | Побачила [[лисиця]], захотілось їй молоденької курятинки. | ||
| + | |||
| + | Підішла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два все позирала на ворону, а далі почала морочить їй голову: | ||
| + | |||
— Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір'ячко... Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок! | — Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір'ячко... Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок! | ||
| + | |||
Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула: | Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула: | ||
| + | |||
— Так! Так! | — Так! Так! | ||
| + | |||
Курча впало додолу, а [[лисиця]] схопила його і гайда. | Курча впало додолу, а [[лисиця]] схопила його і гайда. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | {{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 2 (Septima,2005)}} | ||
Версія за 23:57, 9 травня 2013
Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір'ячко вбиралось.
Ворона з добиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча.
Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки.
Підішла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два все позирала на ворону, а далі почала морочить їй голову:
— Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір'ячко... Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок!
Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула:
— Так! Так!
Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.
