Як гукнеш, так і відгукнеться

Ж или собі двоє братів. Вони все ро¬били разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді. Та ось один з братів знайшов у землі скарб. Жадібність спалахнула в його серці, і він вирішив приховати знахідку. Збудував собі новий будинок і почав жити окремо. Запишався так, що куди там. Бідного брата він і знати більше не хоче. А жаднюга зробився такий, якого ще світ не бачив. Прийшов він якось до бідного брата та й каже: — Я хочу забрати свою половину будинку. І половину осла також — буде сякий-такий харч собакам. Почув бідний брат ці слова і почав просити багатого брата: — Будь ласка, не роби цього! Коли ти зламаєш свою половину будинку, то й моя розсиплеться. Я тобі заплачу за твою половину будинку і за твою половину осла. Але багатий брат не погодився: — Ні, не хочу. Те, що належить мені, те моє. А те, що моє, я хочу забрати й заберу. І не треба мені натомість ані грошей, ані чогось іншого. Прийшли вони до судді. — О суддя! — сказав бідний брат.— Вислухай нас і розсуди. Ми — брати. Жили бідно і все ділили порівну. Разом поставили будинок, купили осла в складку. Тепер мій брат розбагатів. Він поставив собі новий будинок — пишний-препишний. У нього тепер величезні отари худоби. І от він хоче зруйнувати наш старий будинок і забрати свою половину, зарізати осла і та¬кож забрати половину. Я просив його залишити мені будинок і осла, але він на це не пристає. Я пропонував йому гроші за півбудинку й півосла. Але він і на це не згоден. Тому-то ми й прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас. Вислухав суддя бідного брата і звернувся до багатого: — А що ти скажеш? Багатий брат сказав таке: — Справедливий суддя! Хіба не може всяк робити зі своїм добром усе, що хоче? Я ж не прошу, аби брат віддав мені те, що належить йому. А він зазіхає на те, що належить мені. Суддя сказав бідному братові: — Навіщо ти заважаєш брату робити зі своїм добром усе, що він хоче? Хай зламає будинок, заріже осла і візьме свою частку того й того. Пішли брати від судді. Бідний — сумний та невеселий, а багатий — ра¬дісний та щасливий. Бідний брат сказав: — Це вирок нерозумного судді. А багатий брат заперечив: — Хай буде так, як постановив суддя. Багатий брат зарізав осла, а тоді покликав слуг і звелів ламати будинок. Тим часом бідний брат виніс зі своєї половини будинку сяке-таке майно і почав підпалювати будинок. Побачив це багатий і закричав: — Не підпалюй будинку, бо загориться й моя половина! А бідний на те: — Ніхто не має права завадити мені робити зі своїм добром усе, що я хочу. А я хочу спалити свою половину будинку і посадити на цьому місці боби. І знову пішли вони до судді. Вислухавши їх, суддя мовив: — Те саме, що я сказав вам минулого разу, скажу й тепер. Кожен має право робити зі своїм добром усе, що йому заманеться. Один може ламати

будинок, аби забрати свою половину, а другий палити свою половину. Пішли брати від судді. Багатий озвався: — Це вирок нерозумного судді. А бідний у відповідь: — Хай буде так, як постановив суддя. І він спалив свою половину будинку, а разом із його половиною згоріла й друга — братова. Після цього бідний брат перекопав землю й посадив боби. Коли боби вирос¬ли, син багатого брата нарвав із грядки стручків і поїв їх. Бідний брат привів хлопця до батька і сказав: — Твій син з’їв мої боби. Я розріжу йому живота і заберу їх. Багатий брат почав прохати його: — Ой, не вбивай мого сина! Я дам тобі інших бобів замість тих, які він з’їв. Але бідний брат на те відповів: — Ні, інших мені не треба. Я хочу мати свої боби. Багатий брат упав навколішки і почав благати: — За твої кілька бобів я віддам тобі цілий мішок — тільки не вбивай моєї дитини. Але бідний брат стояв на своєму: — Мені не потрібні твої боби — навіть цілий мішок. Мені потрібні ті, які з’їв твій син. Пішли вони знову до судді. Вислухав суддя багатого брата й сказав: — Мій вирок буде такий самий, як і досі. Кожен має право робити зі своїм майном те, що йому заманеться. І коли твій брат хоче повернути собі свої бо¬би, навіщо ти пропонуєш йому замість них інші? Забирайтеся геть і більше не приходьте до мене! Повернулися брати додому. Багатий покликав до себе найстарших і найпочесніших жителів села і почав їх просити: — Заступіться за мого сина! Я віддам братові половину свого багатства, аби лиш він змилувався над сином. Старі підійшли до бідняка. І тоді бідняк сказав: — Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.