Кошеня і мишка
Кошеня і мишка були великими друзями і гралися завжди разом. Якось, коли кошеня, награвшись, повернулося додому, його мама кішка відчула приємний запах.
— Чим це від тебе пахне? — запитала кішка.
— О, мамо, то запах мишенятка. Я часто граюся з ним,— відповіло кошеня.
— Як підеш гратися з мишеням наступного разу, клич його здалеку й голосно, аби я могла почути і заховатися десь поблизу,— сказала кішка з хижим і хитрим виглядом.
— Ви якось казали мені, мамо, що мишка дуже смачна, а в нас зараз нічого їсти. Я зроблю все так, як ви сказали, щоб ми спіймали мишку,— запевнило кошеня.
Повернувшись додому, мишка мусила відповісти на запитання своєї мами.
— Що це за неприємний запах? — поцікавилась миша.
— О, то запах одного кошеняти. Ми з ним товаришуємо і граємось разом,— щиро відповіла мишка.
Ой, як налякалася і розсердилася мама-миша!
— Та ти хіба не знаєш, що це наш смертельний ворог? — запитала вона малу мишку.
— Ой, мамо, не знала! — скрикнула мишка. — Я скажу тому кошеняті, що більше не буду з ним дружити і не піду з ним гратися, як воно мене покличе.
Наступного ранку кошеня швиденько побігло до знайомого куточка і почало кликати мишку:
— Мишко, мишко, йди-но гратися зі мною!
Мишка не забарилася з відповіддю:
— Більше я з тобою не гратимусь! Як не мудруй, а тобі мене не обдурити. Ти, мабуть, і не здогадуєшся, що я знаю про наказ твоєї мами. Але моя мама мені теж дещо порадила! І з цієї миті нашій дружбі край!
Отак довір’я і доброзичливість зміцнюють дружбу, а хитрість та злість руйнують її.
