Сумна казка про пуголовка
Помер жаб’ячий король, поховали його жаби та й думають, як їм далі жити, кого вибрати новим королем. Зійшлися на раду усі впливові жаб'ячі родини.
Багато було охочих на вільний трон. Ну й пересварилися всі, мало до бійки не дійшло. Ні до чого не домовившись, вирішили звернутися до чаклуна. Дуже поважали його всі жаби, і чаклунове слово було для них закон. Як незмога їм вибрати короля, то хай хоч чаклун підкаже, що його робити.
Як там воно було, що там наворожив чаклун — ніхто до ладу не знає, але випало бути королем одному молодому пуголовку.
Жаби дуже здивувалися з тої дивної поради, а найбільше сам майбутній король.
Але ж справу треба було доводити до кінця, отож і вирішили жаби, що коронуватимуть пуголовка через сім днів. Дійшовши такої згоди, пострибали по домівках.
Розумні люди кажуть: не кажи «гоп!», доки не перескочиш.
А що ж пуголовок?
А йому нежданий успіх запаморочив голову. Доти жодна жаба не помічала його, а тепер кожна вітається, підлещується.
Окрилений успіхом пуголовок надумав влаштувати веселе гуляння протягом усіх сімох днів, що залишились до коронації.
Запросив він на свято своїх нових друзів. Такого свята ще не знав жаб’ячий світ. Найкращі барабанщики, танцюристи та музики розважали гостей. А який там був бенкет! Коли б ви покуштували ті биточки, смажені у пальмовій олії! А скільки живності забили, щоб нагодувати гостей! А ще на подвір’ї пуголовка стояли величезні жбани з пальмовим вином, та й не лише на подвір’ї, а й на вулицях і на базарі.
Всі веселилися, всі забули про роботу. Жаби, за своїм звичаєм, танцювали на вулицях, а пуголовок найдужче.
Аж ось настав шостий день. Гулянка у розпалі, а наш хвалько ніяк не вгамується — хочеться йому бути найпримітнішим.
Похвалився він, що станцює за будь-якого танцюриста, та й ну танцювати! Жаби йому плескали, а він ще дужче хизується — і танцює, і стрибає, і так, і сяк, і вважає, що з нього найкращий танцюрист в усьому жаб’ячому світі.
А правду кажучи, то був зовсім не танець, бо пуголовок спотикався та падав у калюжі. Здогадалися чому? Саме так! Випив він забагато вина. Стрибав пуголовок отак, доки впав у помийну яму коло базару та й зламав собі лапку,— дуже вже тоненькі вони у нього були.
Витягли його звідтіля, однесли додому й поклали на ліжко. Лежав пуголовок, і все йому боліло, а найбільше голова та ноги.
На сьомий день мала відбутися коронація, та не відбулась.
У жаб існував закон, за яким жаба з вадами тіла чи розуму не може бути королем.
І знову зібралися на нараду всі впливові жаб’ячі родини.
Не виправдав сподівань пуголовок, поводив себе погано, та й лапка зламана.
Так і не довелось йому надіти корону. Дісталася вона одному старому розумному жабичу — він і став королем.
От бачите, як буває,— сказав пуголовок «гоп!», та не перескочив.
